- Тепер, я гадаю, можна й пригоститися, - озвався Мудрий Папуга. - Розгорни-но скатертину-самобранку, - звернувся він до Софійки.

Дівчинка взялася за краї скатертини і, обережно розстеливши її, здивовано зойкнула. Ніколи в житті вона ще не бачила такої дивовижі. Краї тканини були оздоблені вишитими зображеннями героїв різноманітних народних казок. А за мить у центрі скатертини з'явилися коровай та барильце меду.

- Це що таке? - запитали діти, всідаючись довкола скатертини-самобранки.

- Те, з чого складається будь-який мій частунок, - почули вони старечий голос. То до них промовляла сама скатертина: - Хліб - це правда казок, мед - солодка вигадка, яка робить їх особливо смачними. А головною стравою нашого сьогоднішнього меню буде народна німецька казка «Пані Метелиця» зі збірки братів Грімм.

- А хто такі брати Грімм? Мені про них, відверто кажучи, нічого не відомо, - зауважив Сашко.

- Тоді саме час розпочати мій третій урок! - зрадів птах.

Поговорімо про казки!

Людина поринає у світ народних казок ще в ранньому дитинстві. У цьому світі вона робить важливі відкриття про добро та зло, чесноти й вади людської вдачі, шляхетні й безчесні вчинки. Тут вона вчиться мріяти й фантазувати, бачити приховану чарівну силу звичних, на перший погляд, речей та явищ.

Слово «казка» утворене від того ж самого кореня, що й слово «казати». Цей збіг аж ніяк не випадковий. Адже казка народилася за тих часів, коли писемності ще не було, і люди лише усно розповідали та переказували казки одне одному. Оскільки казки створювалися багатьма людьми, тобто колективно, цілком природно виникали різні варіанти одного й того самого твору.

Кожний народ має свої казки. У них відбиваються не лише загальнолюдські уявлення про моральні закони життя, а й притаманні тій чи тій країні особливості побуту, звичаїв, традицій,