суцільний текст. Вірші своїм звучанням нагадують пісні, і до багатьох із них справді написана музика. А прозу на музику покласти не можна!

- Це надто просте розуміння, - дещо розчаровано прокоментував його відповідь птах. - Гадаю, вам слід вже знати трохи більше. Чи можете ви, наприклад, пояснити, звідки береться ота «пісенність» віршованих творів?

Діти замислилися.

- Отож я просто-таки зобов'язаний провести для вас спеціальний урок! - негайно зробив висновок Мудрий Папуга.

Що таке рима й ритм?

«Пісенність» поезії виникає насамперед завдяки римі та ритму.

Рима - це повтор звуків, які пов'язують закінчення двох або більше рядків у поетичному творі.

Послухайте перших чотири рядки пушкінської казки у перекладі М. Терещенка:

Край лукомор'я дуб зелений,
І золотий ланцюг на нім:
Щодня, щоночі кіт учений
На ланцюгу кружляє тім.

Ви, напевне, почули, що закінчення першого та третього рядків («зелений» / «учений»), а також другого та четвертого рядків («нім» / «тім») співзвучні. Таку-от співзвучність і називають римою. Між іншим, саме слово «рима» утворене від грецького слова «rhythmos», що перекладається як «плавність», «розміреність». Цікаво, однак, що від цього слова походить і слово «ритм», яким позначається друга характерна риса поезії.

Ритм утворюється упорядкованим чергуванням наголошених і ненаголошених складів у рядку. Давайте візьмемо до прикладу інший уривок з того ж самого прологу й послухаємо, як у ньому чергуються наголошені й ненаголошені склади: