- Тобі соку чи шоколаду? - спитала вона. - І шоку, і шоколаду, - відповіла Пеппі. - Шік до одної булочки, а шоколад до другої. Вона спокійнісінько взяла з рук Уллиної мами дзбан та кавник і надпила з кожного потроху. - Вона ціле своє життя пробула в морі на кораблі, - пошепки сказала вчителька господині, що вражено дивилася на дівчинку. - Тоді все зрозуміло, - кивнула головою господиня й вирішила зовсім не звертати уваги на поведінку Пеппі. - А ось медяники, мовила вона й простягла Пеппі тацю. - Так, вони справді схожі на мідяники, - мовила Пеппі й захихотіла з власного жарту. - Щоправда, вони трохи потемніли, але, думаю, на смак добрі. Пеппі взяла повну жменю медяників. І враз вона помітила, що на іншій таці лежать дуже гарні на вигляд тістечка, але таця стоїть далеко від неї. Вона смикнула пана Нільсона за хвіст і сказала: - Ану скоч он туди й принеси мені тістечко! Або краще двоє чи троє. І пан Нільсон поскакав по столу, аж задзеленчали склянки з соком. - Сподіваюся, ти не голодна? - спитала мама Улли, коли Пеппі наприкінці підійшла до неї подякувати за пригощення. - Ні, я голодна, та ще й хочу пити, - відповіла Пеппі й почухалась у вусі. - Що ж, пригощення наше було скромне, - мовила господиня. - Так, воно було дуже скромне, - погодилася Пеппі й лагідно всміхнулася. Почувши відповіді Пеппі, вчителька вирішила поговорити з нею про те, як треба поводитись у гостях. - Слухай, Пеппі, - ласкаво мовила вона, - ти ж напевне хочеш бути справжньою дамою, коли виростеш? - Такою, що носить на носі серпанок і має три підборіддя? -спитала Пеппі. - Ні, такою, що завжди знає, як де поводитися, чемною і вихованою. Невже ти не хочеш стати справжньою дамою? - Треба подумати, — відповіла Пеппі. — Розумієш, я вже вирішила, що коли виросту, то стану морською розбійницею. -Вона трохи подумала, а тоді спитала: - Як ти вважаєш, можна бути одночасно морською розбійницею і справжньою дамою? Бо тоді б я... Проте вчителька вважала, що бути одночасно розбійницею і дамою не можна. - Ох, то що ж мені вибрати? - сумно спитала Пеппі.
|