у якому мандрівники знайомляться з Котом Ученим, і він розповідає їм казку «про самого себе». Літературна казка. О.С. Пушкін. Уривок із поеми* «Руслан і Людмила» Щойно закінчився четвертий урок Мудрого Папуги, скатертина-самобранка почала стрімко витягуватися у довжину. - Це я перетворююся на чарівну скатертину-дорогу, що приведе вас до будиночка Літературних Казок, - покректуючи, пояснила вона дітям. - За мною, - скомандував Мудрий Папуга й першим ступив на скатертину-дорогу. Сашко та Софійка поквапилися за ним. Ніколи ще дітям не випадало ходити такою дорогою. Під їхніми ногами мигтіли різноманітні картинки. Подорожні ледве встигали роздивитися ці малюнки - з такою запаморочливою швидкістю несла їх уперед скатертина-дорога. Невдовзі перед ними постав ошатний будиночок на березі затоки. Над його дахом погойдувалися гілки кремезного дуба. Двері будиночка були замкнені, але тільки-но мандрівники піднялися на ґанок, самі собою прочинилися. У передпокої гостей зустрів сірий кіт в окулярах. - Дозвольте відрекомендуватися, Кіт Учений, - церемонно вклонився він. - Ласкаво просимо до нашого будиночка Літературних Казок. Мовивши так, Кіт повів гостей до кімнат. Спочатку вони зайшли до вітальні. На численних поличках старовинних шаф стояли іграшкові фігурки героїв різних літературних казок. На трюмо поряд із бронзовим свічником Сашко відразу ж помітив фігурки Лускунчика й Горбоконика. Потім він перевів погляд на дзеркало, в якому всі відображення зазнавали якихось див-них змін. Аж раптом почувся голос Кота Ученого: - Обережно, молодий чоловіче! Якщо довго задивлятиметеся у це дзеркало, то потрапите до країни Задзеркалля! Тим часом увагу Софійки привернув письмовий стіл, на якому вона побачила старовинні рукописи та перо у срібній чорнильниці. Поема - великий віршований твір.
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||