Це сталося першого вересня, коли, повертаючись з уроків, Сашко та Софійка присіли на лаві у парку, що неподалік від школи. Схвильовані першим днем навчання у п'ятому класі, знайомством з новими вчителями та новими шкільними предметами, вони не могли наговоритися одне з одним.

- Знаєш, - звернувся Сашко до Софійки, - як багато художніх творів нам доведеться тепер читати! З української літератури, із зарубіжної...

Тяжко зітхнувши, він зізнався:

- Відверто кажучи, я не дуже люблю читати книжки. Мама мене примушує, переконує, що без них я не виросту освіченою людиною. А я не розумію, навіщо читати художні твори, коли історії, які в них переповідаються, можна побачити у мультфільмах та кіно? А ще краще, - докинув хлопчик майже мрійливо, - коли за їхніми сюжетами створюють комп'ютерні ігри. От було б добре, якби такі ігри зробили з усіх програмних творів! Тоді б я їх вивчив, не перегортаючи жодної сторінки...

Софійка вже хотіла було висловити свої думки щодо цього, аж раптом друзі почули легкий посвист, а за мить і дивний голос, що нагадував запис на старій платівці:

- Ось ви тут базікаєте, а тим часом от-от має відбутися дивовижна акція. Можна сказати, акція XXI століття. Той, хто нею скористається, отримає можливість безкоштовно відвідати чарівний Сад Зарубіжної Літератури! Вхідний квиток - тільки для двох осіб! І особисто я, відомий знавець літератури, супроводжуватиму цих щасливчиків.

Здивовані діти глянули у той бік, звідки долітав голос, і не повірили своїм очам. Неподалік від лави, на гілці клена, сидів червоний папуга. Він уважно дивився на хлопчика та дівчинку, чекаючи на їхню відповідь.

- Папуга, що розмовляє! - вигукнув Сашко. - Чув я, що такі бувають, але на власні очі жодного разу не бачив!

- Я - Мудрий Папуга, - образився птах. - Так мене назвав один мій знайомий професор літератури. Можу навіть показати документ. - Він дістав з-під крила згорнутий у трубочку аркуш і простягнув його дітям.

Ось про що йшлося у цьому «документі»: «Цей дивовижний Папуга живе вже близько двохсот років, упродовж яких облетів мало не весь світ, багато чого навчився, вивчив мову людей. Тому його й прозвали Мудрим. Він пишається своїми знаннями і любить повчати інших. Особливо добре Мудрий Папуга знається на художній літературі, до якої його долучила одна відома письменниця ще за тих часів, коли він був нетямущим пташе-