Та що вони не робили, як не старалися - не взули черевичка, бо він не налазив на їхні ноги.

Тоді Попелюшка, яка відразу впізнала свій черевичок, сказала сміючись:

- А дайте-но й мені поміряти - може, на мене налізе?

Сестри зареготали й почали глузувати з неї.

Але принців посланець пильно глянув на Попелюшку, побачив, яка вона гарна, і сказав:

- Так, нехай і вона спробує - адже мені наказано міряти черевичок усім дівчатам.

Він посадив Попелюшку на ослінчик і поміряв черевичок на її маленьку ніжку.

І диво! - черевичок взувся так швидко та легко, ніби ніжка тільки того й чекала!

Сестри зчудувалися, але коли Попелюшка вийняла з кишені другий такий черевичок і взула його на другу ніжку, вони аж уклякли на місці.

Раптом з'явилася чарівниця, доторкнулася своєю паличкою до Попелющиного вбрання, і воно перетворилося на прегарну сукню, ще розкішнішу, ніж та, в якій дівчина була на балі.

Сестри впізнали в Попелюшці ту красуню, що приїздила до королівського палацу.

Вони кинулися їй до ніг і благали вибачити, що зле з нею поводились і кривдили її.

Попелюшка підвела їх і сказала, що вибачає їм од щирого серця і просить наперед завжди її любити.

Потім Попелюшку повезли до палацу, і принц побачив, що вона ще краща, ніж раніше.

За кілька день відгуляли весілля.

А Попелюшка, така ж добра, як і вродлива, взяла сестер у палац і незабаром оддала їх заміж за двох молодих вельмож.

Переказ Р. Терещенка

Після того як пролунало останнє речення казки, дітям закортіло роздивитися ілюстрації, що прикрашали текст у кришталевій книжці.

- Ніколи в житті я ще не бачила скляних малюнків! - мовила Софійка.

- Звичайно, бо ця книжка - єдина у світі, - з погордою відповів Кіт Учений.

Він встав і жестом запросив юних читачів до столу, на якому залишив кришталеву книжку. За мить вони вже обережно перегортали сторінки, шукаючи скляні ілюстрації.

Доки наші герої переглядають кришталеву книжку, попрацюй над такими запитаннями й завданнями: