Потім вона заглянула в мишачу пастку й побачила в ній шестеро мишей.

Вона звеліла Попелюшці відчинити пастку.

Миші одна по одній вибігали з неї, чарівниця доторкалася до кожної своєю чарівною паличкою, і кожна миша оберталася на чудового коня.

Отак з'явилося шестеро гарних коней, мишачо-сірих, у яблуках.

Тепер черга була за кучером.

- Піду гляну на щурячу пастку, - сказала Попелюшка, - може, туди впіймався щур? От і був би нам кучер.

- Чудово, - мовила хрещена мати, - піди глянь.

Попелюшка принесла щурячу пастку - там сиділи три великих щури.

Чарівниця вибрала найбільшого, старого, з довгими сивими вусами й доторкнулася до нього своєю чарівною паличкою. Мить - і товстелезний кучер-вусань уже стояв перед ними.

Потім хрещена мати сказала Попелюшці:

- Піди-но в садок - там біля криниці ти знайдеш шість ящірок. Принеси їх мені.

Попелюшка принесла ящірок, і чарівниця обернула їх на шістьох лакеїв у строкатих лівреях; вони стрибнули на приступку позад карети, та так спритно, ніби все своє життя нічого іншого й не робили. Тоді чарівниця сказала:

- Ну ось, Попелюшко, тепер ти маєш у чому їхати на бал. Ти рада?

- Авжеж! Тільки як же я поїду туди в цьому лахмітті? - зітхнула дівчина.

Чарівниця доторкнулася до Попелюшки своєю паличкою - і враз її дранка перетворилася на розкішну сукню, гаптовану золотом, сріблом і самоцвітами.

Ще дала чарівниця дівчині пару облямованих соболевим хутром черевичків, таких гарненьких та ловких, що кращих не було ні в кого у світі.

Рада та весела сіла Попелюшка в карету.

На прощання хрещена мати наказала їй над усе пам'ятати, що вона може бути на балі тільки до півночі, бо опівночі всі чари зникнуть: карета знову стане гарбузом, коні - мишами, лакеї -ящірками, кучер - щуром, а її розкішна сукня - благенькою дранкою.

Попелюшка пообіцяла, що так і зробить.

Вона поїхала до королівського палацу, не тямлячи себе від щастя.

Принц, якому доповіли, що приїхала якась незнайома принцеса, вийшов її зустріти. Він подав їй руку і повів до зали, де зібралися гості.