- Чи знаєте ви, що це за капелюх? - задумливо запитав гостей Кіт Учений і, помітивши їхню розгубленість, пояснив: -Колись одна дівчинка, в якої чаклунка відібрала спогади, побачивши на цьому капелюсі троянду, згадала дещо дуже важливе.

- То ми, значить, теж маємо згадати щось важливе? - здогадався Сашко.

- Саме так, - відповів Кіт Учений. - Під цим капелюхом сховалися деякі літературні герої. Ви маєте їх упізнати, а головне -назвати письменника, який їх вигадав.

Аби не марнувати часу, Софійка відразу узялася до справи й спробувала підняти чарівного капелюха, однак навіть не змогла зрушити його з місця. Капелюх наче приріс до столу. Дівчинка отетеріло поглянула на Кота. Той незворушно пояснив:

- Він поводить себе, як і годиться справжньому казковому капелюху. Доки не пригадаєте якесь казкове заклинання, ви з ним не впораєтеся.

- Будь-яке? - жваво запитала Софійка.

- Будь-яке підходяще, - уточнив Кіт.

- А таке згодиться? - спитав Сашко і, виструнчившись, голосно проказав: - Хатинко, хатинко, стань до мене передом, а до лісу - задом!

Капелюх навіть не поворухнувся.

- Яка ж це хатинка? - засміялася Софійка. - Тут, певно, доречніше було б сказати: «Сезам, відчинися!» або: «Крекс-фекс-пекс!».

Важко сказати точно, яке з цих заклинань спрацювало, але капелюх затремтів і з посвистом перекинувся. Під ним знаходилися порцелянові фігурки героїв казок, добре відомих дітям.