Розділ п'ятий, у якому герої спостерігають небувалий переворот у природі.

С.Я. Маршак. «Дванадцять місяців»

В альтанці запала тиша. Деякий час діти роздивлялися подарунок Кота й подумки згадували найяскравіші епізоди казки, в якій щойно побували.

- Шкода, що тут немає фігурки Снігової Королеви, - нарешті озвалася Софійка. - А втім, я, мабуть, тепер згадуватиму про цю злу чаклунку кожної зими...

- Після казки Андерсена справді може скластися враження, ніби зима й Снігова Королева - це сестри, - відповів Кіт Учений. - Але є чимало казок, в яких зимова природа постає втіленням добрих сил.

- Так-так, - підтакнув Мудрий Папуга. - Якщо ви маєте бажання, то шановний Кіт Учений покаже вам одну з таких казок.

- Звісно ж, маємо! - впевнено заявив Сашко.

- Тоді, за мною. Бачите, там, удалині, серед дерев світиться вогник? - сказав Кіт і підвівся з місця. - Це - вогнище, біля якого раз на рік збираються дванадцять братів-місяців. Казку про них написав Самуїл Якович Маршак. Там, біля вогнища, ви зможете її побачити.

- Тож рушаймо швидше! - рішуче вигукнув Сашко.

- Ні, - похитав головою Кіт, - потрапити туди не так просто. - Річ у тім, що це - казка-п'єса, тобто твір, написаний для сцени. А в таких творах діють особливі закони, зумовлені подальшим театральним життям літературних текстів. І кожен, хто хоче побачити цю казку в нашому Саду, повинен хоч трішечки розумітися на цих законах.

- А де ж можна прочитати про ці закони? - нетерпляче запитав Сашко.

- Навіщо ж зараз шукати спеціальні книжки, коли поруч є я -я, готовий будь-якої хвилини дати вам будь-який літературний урок! - озвався Мудрий Папуга.

- Та й справді, - погодився хлопчик.

- Тим більше, - не вгавав Мудрий Папуга, - що, обожнюючи театр і не маючи змоги його відвідувати, - бо навіть розумних папуг люди на вистави не пускають, - я за свої двісті років перечитав безліч п'єс!