3. Деякі особливості поведінки героїв. Наприклад, у тексті драми ви часто можете зустріти вказівку на те, що той чи той герой говорить «убік». Цей умовний прийом автор застосовує для того, аби підкреслити, що зазначені думки персонаж висловлює самому собі, а тому інші персонажі твору їх не чують.

Багато дечого в драмі розраховане на те, що її сюжет буде «розфарбований» акторською грою, а також музикою, піснями й танцями. Все це ми подумки уявляємо під час читання тексту п'єси.

Хто і як розмовляє у п'єсі?

Проте не слід думати, ніби внаслідок згаданих умовностей текст драми втрачає свою значущість. Навпаки, кожне слово в ньому набуває особливої виразності, а розмови, що відбуваються між персонажами, - великої напруженості. В іншому випадку глядачам буде нецікаво спостерігати за подіями, що відбуваються на сцені.

Ось чому обмін акторів репліками¹ нерідко нагадує фехтування. Кожна фраза персонажа не менш важлива, ніж його вчинок.

Запам'ятайте!

Розмова кількох персонажів, під час якої вони розкривають свої думки та почуття, називається діалогом.

Розлога «промова» героя, яка не переривається іншими персонажами п'єси, називається монологом. На відміну від коротких висловлювань протягом діалогу, монолог не вимагає безпосередньої відповіді.

Наявні у тексті п'єси коментарі автора щодо жестів героїв, їхньої інтонації, а також обставин подій називають ремарками.
На всі ці особливості має зважати читач драми. Зрозуміло, що він повинен постійно спонукати свою думку до праці: уявляти місце й час подій, зовнішній вигляд героїв, відчувати їхній настрій під час діалогів та монологів, уважно стежити за ремарками автора. Тільки таке читання принесе йому очікувану насолоду від драматичного твору.
Подякувавши Мудрому Папузі за лекцію, Сашко звернувся до Кота Ученого:
- То тепер ми вже маємо перепустку до вогнища братів-місяців?
- Авжеж, - відповів той. - Тепер я залюбки проведу вас до казки-п'єси «Дванадцять місяців».

¹ Репліка - фраза, яку актор промовляє у відповідь на слова іншого персонажа.