Чого ж тут вагатись? Десятки голосів завили: - То в чім же річ? Воно однаково помре під час зимових дощів. - Сонце спалить його! - Яку шкоду нам може зробити голе жабеня? - Хай собі бігає в нашій Зграї! - Де бик, Багіро? Нехай його приймуть... І знову Акела завив басовито. - Дивіться ж уважніше! - кричав він. - Уважніше дивіться, о вовки! А Мауглі грався собі своїми камінцями і не звертав ніякої уваги на вовків, які підходили один за одним, щоб роздивитись його. Нарешті всі вони подалися з гори в долину до мертвого бика. Лишилися тільки Акела, Багіра, Балу та вовки, які всиновили Мауглі. Шер-Хан ревів у пітьмі безперестанку: він-бо страшенно розлютився, що йому не віддали Мауглі. - Довше реви, - промурчала собі у вуса Багіра. - Настане час, коли це голе створіння примусить тебе ревти по-іншому, або я зовсім не знаю людей. - Зроблено добру справу, - промовив Акела. - Люди і їхні діти дуже розумні. З часом він може стати нам у пригоді. - Твоя правда, він стане в пригоді скрутної хвилини, бо ніхто не може увесь свій вік бути на чолі Зграї, - зауважила Багіра. Акела не відповідав. Він думав про той час, який настає для кожного ватажка будь-якої зграї, коли він підупадає на силах, слабшає і слабшає, аж поки, нарешті, вовки вбивають його і новий ватажок заступає чільне місце, щоб у свій час зазнати тієї ж долі. - Забери його, - звернувся він до Батька Вовка, - і виховай, щоб він був гідним сином нашого Вільного Племені. Ось так і прийняли Мауглі до Сіонійської Зграї - ціною забитого бика та доброго слова Балу. А тепер хай читач перескочить через десять-одинадцять років і лише уявить, яке дивовижне було життя Мауглі серед вовків, бо коли б ми надумались усе те описати, нам довелося б заповнити дуже багато томів. Мауглі ріс і виховувався разом з вовченятами, хоч вони, звичайно, стали дорослими вовками раніше, ніж він хлопчиком-підлітком. Батько Вовк навчав його, пояснюючи значення і суть кожної речі в Джунглях, аж поки найменший шелест у траві, найтихіше зітхання теплого нічного повітря, кожний крик сови над головою, кожне дряпання
|