знаходишся у школі (місце, воно ж простір), а потім протягом п'ятнадцяти хвилин (час) ідеш додому (у цьому разі твоїм простором стає вулиця). Ну, і так далі...

- А якщо я анічогісінько не роблю? - схитрував Сашко. -Наприклад, якщо я сплю?

- Тоді ти «анічогісінько не робиш» знову ж таки протягом певного часу (скажімо, від десятої вечора до сьомої ранку) і в певному місці (у себе вдома), - незворушно відповів Мудрий Папуга.

- Але навіщо Хронотопчику аж три циферблати? - насмілилася запитати Софійка.

- Це різні годинники, - люб'язно відповів сам Хронотопчик. -На першому позначені століття, на другому - роки, а на третьому - дні.

- А як же усім цим слід користуватися? - поцікавився Сашко.

- Дуже просто, - відказав Хронотопчик. - Чарівною указкою ви вказуєте на моїй мапі місце, яке бажаєте відвідати. А на моїх годинниках встановлюєте необхідне вам століття і, у разі потреби, рік або навіть день. Отримавши ці вказівки, я доправлю вас до будь-якого куточка Реаліто.

- Але ж воно таке маленьке! - засумнівалася дівчинка.

- Те, що ви бачите, - лише невеличка частина нашого міста, -зауважив Хронотопчик. — Насправді ж Реаліто безмежне. Тут є все - і море, і гори, і пустелі, і степи, одне слово - все, що існує на нашій планеті.

- Заждіть, - звернувся до нього Сашко. - Ви згадали про якусь чарівну указку. А де ж ми її візьмемо?

- Як де?! - весело вигукнув Пень. - Піді мною! Тут ви знайдете і чарівну указку, і, між іншим, чарівне віяло, без якого не зможете подорожувати нашим містечком. Бо на цьому віялі записані найрізноманітніші теми художніх творів. Та чи знаєте ви, - раптом споважнів він, - що це таке?

- Я знаю, - невпевнено відповів Сашко, - але пояснити не можу.

- Тоді запам'ятайте, - озвався Мудрий Папуга, - тема літературного твору - це те, про що в ньому розповідається. Наприклад, ми говоримо: книжки на історичну чи фантастичну тему, твори, присвячені темі дружби, кохання, війни... Взагалі ж літературних тем так багато, що вмістити їх може хіба що чарівне віяло.

- Ласкаво прошу, - гостинно мовив Пень і, трохи підвівшись, відкрив невеличку ямку, з якої парою вилетіли указка й складене віяло. Трохи покружлявши у повітрі, вони самі собою впали до рук Хронотопчика. Той передав їх дітям. Дівчинка розгорнула віяло й відразу знайшла тему, що найбільше її цікавила. То була тема природи.