А які вірші, присвячені природі, знаєш ти? Прочитай їх у класі.

Хронотопчик провів по траві чарівною указкою так, немов замкнув подорожніх в уявне коло. Тієї ж миті окреслена невидимою лінією частина землі почала стрімко підніматися вгору разом із мандрівниками, перетворюючись на невеличкий пагорб, а з гілля чагарнику, що тут ріс, сам собою почав сплітатися вінок. За кілька хвилин цей вінок вже прикрашав якийсь музичний інструмент.

- Та це ж ліра! - зрадів Мудрий Папуга. — Так-так, вона тут цілком доречна, якщо ми вирішили говорити про дива природи віршами.

Мудрий Папуга підбіг ближче до ліри й схвильовано продовжив:

- Річ у тім, що саме від «ліри» походить слово «лірика», яке, власне, є другою назвою поезії. У Давній Греції під акомпанемент ліри декламували вірші та співали пісень. А згодом «лірикою» почали називати поезію. Звучанню ліри в давнину приписували магічні властивості. Із тих часів до нас дійшла історія про те, як один напрочуд обдарований співець міг, акомпануючи собі на лірі, приборкувати саму природу. Звали його Орфей. Ви тільки уявіть собі, - звернувся Мудрий Папуга до дітей, і голос його став глибоким та лунким, - піднявся якось Орфей на згірок, торкнувся струн ліри та так заспівав, що на звуки його голосу зійшлися кремезні дерева, дикі звірі і навіть скелі! Певна річ, нині ця історія видається зворушливою вигадкою. А проте вона правдива, бо оповідає про неймовірну силу, приховану в ніжній ліриці...

Птах вже готовий був розповісти Сашкові та Софійці кілька захопливих історій про Орфея, коли його увагу привернув якийсь шерхіт - на галявину, форкаючи та пихкаючи, вибіг їжак.

Звірятко причепурилося: його шию прикрашала краватка «метелик», а голки - безліч дрібничок. Серед них були клаптики чорного, синього, рожевого та червоного серпанків, колосок, гілка бузку, гриб з розкішною шапкою, велетенська крижинка, не менша від неї ягідка малини і ще кілька рослин, яких Сашко та Софійка ніколи не бачили.

- Це - господар галявини Чудес Природи! - представив їжака гостям Хронотопчик.

- А це - моя персональна колекція дарунків природи! -додало звірятко, помітивши, що юні мандрівники зацікавлено позирають на його спину. - Звісно, я - лише скромний колекціонер цих дарунків. Та коли хтось із вас зніме з моїх голок,