- Я не випадково запитав вас про настрій, відбитий у цих двох творах, - сказав Мудрий Папуга після того, як обговорення завершилося. - Річ у тім, що, на відміну від прози, лірика не так зображує події або героїв, як виражає думки й почуття автора. Тому віршована мова зазвичай відрізняється від прозової більшою емоційністю¹. Кожне слово в поезії набуває особливої виразності, значущості. Саме тому вона нас зачаровує. Так, скажімо, Гете був зачарований віршами давньогрецького поета. А потім його «Нічна пісня мандрівника» зачарувала інших поетів. Були серед її численних прихильників і два талановитих російських поети - Михайло Юрійович Лєрмонтов (1814-1841) та Інокентій Федорович Анненський (1855-1909). Вони не просто переклали вірш Гете російською мовою, а по суті створили на його основі власні поезії.

Мудрий Папуга запропонував дітям прочитати обидва твори в оригіналі з екрана ноутбука й пояснити, чим ці поезії відрізняються одна від одної, а також від поданої в українському перекладі «Нічної пісні мандрівника» Гете. Попрацюй разом із Софійкою та Сашком.

Вислухавши відповіді дітей, птах повів розмову далі: - Зверніть увагу на різні засоби, які використовують російські поети для того, аби надати своїм пейзажам якомога більшої виразності. М.Ю. Лєрмонтов, наприклад, підкреслює дивовижний спокій природи подвійним запереченням:

Не пылит дорога,
Не дрожат листы...

¹  Емоційний - такий, який виражає емоції, або такий, який ними насичений (від емоція - почуття, переживання).