Пеппі повідчиняла шухляди й почала показувати Томмі й Аніці свої скарби. Там були яєчка рідкісних птахів, незвичайні мушлі й камінці, гарні різьблені коробочки, чудові срібні люстерка, разки перлин і багато інших речей, що їх Пеппі з батьком накупували, поки їздили по світі... Пеппі дала своїм новим друзям подарунки на згадку. Томмі одержав кинджал з руків'ям, оздобленим перламутром, а Аніка - різьблену коробочку. В коробочці був перстень із зеленим камінцем. - Тепер ідіть уже додому, - сказала Пеппі. - Щоб завтра могли знов прийти. Бо як ви не підете звідси, то не зможете прийти сюди. А шкода, коли б ви не прийшли. Томмі й Аніка погодилися з нею і рушили додому. Вони поминули коня, що з'їв уже весь свій овес, і вийшли на вулицю через хвіртку вілли «Хованка». Пан Нільсон помахав їм услід бриликом. Пеппі вишукує речі і встряє в бійку Другого дня Аніка прокинулася дуже рано. Вона швидко зіскочила з ліжка й підійшла до брата. - Вставай, Томмі! - сказала вона й поторсала його за руку. -Вставай і ходімо до тієї чудної дівчинки у великих черевиках! Томмі відразу прочумався. - Я вві сні знав, що сьогодні нам буде весело, хоч не міг пригадати чому, - сказав він, стягаючи з себе піжаму. Потім обоє кинулись до ванної кімнати. Вони вмилися, швидко, як ніколи, почистили зуби, мерщій одяглись на годину раніше, ніж сподівалася їхня мати, з'їхали поруччям згори, сіли до столу і сказали, що хочуть якнайшвидше поснідати, випити свій шоколад. - Що сталося? - спитала мати. - Куди ви так квапитесь? - Ідемо до дівчинки, що оселилася в сусідньому будинку, -пояснив Томмі. - І, може, будемо в неї цілий день, - додала Аніка. Того ранку Пеппі саме пекла тістечка з пахучим корінням. Вона замісила цілу гору тіста й розкачувала його на підлозі. - Бо ж бачиш, - пояснила вона своїй мавпочці, - на стільниці мало місця, а треба спекти щонайменше сотень п'ять тістечок. Вона лежала на підлозі й качала тісто, аж гуло. - Не ходи по тісті, пане Нільсоне, - сердито сказала Пеппі саме тоді, як у двері подзвонили. Пеппі кинулась відчиняти. Вона була вся біла з голови до ніг, наче мірошник, і коли радісно трясла Томмі й Аніку за руки, над ними знялася хмара борошняної куряви.
|