краю вулиці до другого, заслоняла долонею очі від сонця і придивлялася до всього. Часом вона ставала навколішки, просовувала руку між штахетами й розчаровано казала:

- Дивно! Мені якраз здалося, наче я побачила грудку золота.

- А треба конче брати все, що знайдеш? - запитала Аніка.

- Так, усе, що лежить на землі, - відповіла Пеппі.

Неподалік від них, просто на траві перед своєю віллою, спав

старий чоловік.

- Бачите, він лежить на землі, - зраділа Пеппі. - І ми його знайшли. Ану берімо!

Томмі й Аніка зовсім перелякалися.

- Ні, ні, Пеппі, не можна його брати! - сказав Томмі. - Та й що ми з ним зробимо?

- Що зробимо? Багато що можна зробити. Наприклад, тримати в клітці замість кролика й годувати кульбабою. Та як ви не хочете, то про мене. Хоч шкода буде, коли його спопаде якийсь інший пошуковець.

Вони пішли далі. Раптом Пеппі крикнула на весь голос:

- Ну, такої знахідки в мене ще ніколи не було! - і вона витягла з трави іржаву бляшанку. - Оце здобич! Дивовижна здобич! Бляшанки не часто трапляються.

Томмі недовірливо спитав:

- А навіщо нам вона?

- Та на все! - відповіла Пеппі. - По-перше, в неї можна класти тістечка, і тоді вона буде чудовою Бляшанкою-з-Тістечками. По-друге, можна не класти тістечок, і тоді вона буде Бляшан-кою-без-Тістечок. Це, звичайно, трохи гірше, але можна й так.

Пеппі оглянула бляшанку. Вона була справді дуже іржава і з діркою в дні.

- Мабуть, це буде Бляшанка-без-Тістечок, - задумливо мовила Пеппі. - Але її можна натягти на голову і гратися в темну ніч.

Пеппі натягла бляшанку на голову й почала мандрувати в ній по кварталу, мов пожежна вежа з залізним верхом, аж поки перечепилася через дротину і впала долілиць на дорогу. Бляшанка заторохтіла, вдарившись об землю.

- Ось бачите, - мовила Пеппі, стягаючи бляшанку. - Якби не вона, я впала б обличчям на землю і дуже забилася б.

- Так, але якби ти не натягла на голову бляшанки, то не перечепилася б через дротину, і... - почала Аніка.

Та не встигла вона доказати, як Пеппі знов радісно скрикнула й переможно підняла з землі шпульку без ниток.

- Мабуть, у мене сьогодні щасливий день, - мовила вона. -Знайти таку чудесну шпулечку! Крізь неї можна видимати бульки з мила, а ще можна носити її на шнурочку замість намиста! Я зараз піду додому й негайно надіну її.