- Цей Гном живе вже багато століть, - озвався Мудрий Папуга, - і протягом цього часу він охороняє скриню зі скарбами.

- Превелебний пане Гноме, - поштиво звернулася до коротуна Софійка, - чи не дозволите ви нам зазирнути до вашої скрині?

Гном підняв віко скрині, й діти побачили купу старовинних сувоїв, перев'язаних барвистими стрічками.

- Що це? - здивувалася Софійка.

- Скарби, - відповів Гном так, ніби йшлося про звичайні речі.

- То це і є скарби, які ви стережете?! - недовірливо перепитав Сашко, зазираючи до скрині.

Авжеж. Усє це - твори усної народної творчості. - Гном заходився виймати зі скрині сувої і голосно, немов на ярмарку, вигукувати їхні назви:

- Пісні колискові! Пісні календарні! Частівки! Лічилки! Дражнилки! Небувальщини! Забавлянки! Скоромовки! Билини! Балади!

- Зачекайте, будь ласка! - зупинив його Сашко. - Зрозуміло, що все це - фольклор. Але чому такі дрібниці, як-от, скажімо, дражнилки чи скоромовки, ба навіть ті ж таки пісні ви вважаєте скарбами?

Гном розгубився, не знаючи, що й сказати. Однак за мить оговтався й поважно відповів:

- Бо вони і є справжнісінькими коштовностями. Хіба ж ти не знаєш, що означає слово «фольклор»?

Мудрий Папуга знервовано заметушився.

- Знаю, - впевнено сказав Сашко, наче не помічаючи хвилювання свого наставника. - Воно перекладається як «народна мудрість» або «народні знання». Та до чого ж тут скарби?

- До того, що мудрість і знання є найважливішим скарбом, який не можуть знищити ані вогонь, ані вода, ані час, ані скрута, - рішуче втрутився у розмову Мудрий Папуга. - Це той скарб, що не втрачає цінності для багатих і бідних, старих і малих, щасливих і тих, кого спіткало лихо. Кожний фольклорний твір містить зернини мудрості усього народу, тобто такої мудрості, яка підтверджена досвідом багатьох поколінь. - Птах виголосив цю коротку промову на одному диханні.

Раптом пролунав голос Гнома: