народу сотні років. При цьому вони не застарівають. Якщо хтось має взятися до справи, та не береться, а натомість багато про те говорить, ми осаджуємо його прислів'ям, яке колись вживали наші далекі предки: «Більше діла - менше слів». Коли ж ми хочемо підтримати товариша в його роботі, то знову ж таки нагадуємо йому стару народну мудрість: «Мастака справа боїться».

Важливо й те, що прислів'я та приказки залишаються сталими протягом століть. Спробуйте-но змінити або навіть переставити бодай одне слово у прислів'ї «Слово - не горобець, вилетить - не спіймаєш» або у приказці «Обіцяти золоті гори». Важка це справа та й марна: таке втручання зазвичай призводить лише до того, що прислів'я та приказки втрачають притаманну їм дотепність та художню виразність. Ось що таке «влучність мови».

Чим прислів'я відрізняється від приказки?

Прислів'я в яскравій художній формі виражають закінчене судження переважно повчального характеру. Наприклад: «Не знаючи курсу, не піднімай вітрил». А приказки містять у собі не так судження про певні явища, як їх яскраві оцінки. У приказках, як правило, є певна незавершеність: чи то закінчення бракує, чи то якесь слово так і кортить додати на початку. Коли ми користуємося приказками, ці «недомовки» ніби самі собою домислюються. Скажімо, вживаючи приказку «Орлиця не висидить голубки», ми маємо на увазі пропущений у ній висновок: «Яка мати - така й донька». А на початку приказки «Чужими руками жар загрібати» так і кортить поставити слово «легко» (тоді б вийшло: «Легко чужими руками жар загрібати»). Нерідко приказки утворюються зі скорочених прислів'їв. Так, приказка «Мовчання - золото» є «уламком» прислів'я «Слово - срібло, а мовчання - золото».

Прислів'я часто мають не лише пряме, а й переносне значення. Наприклад, прислів'я «Краще літати вільною пташкою у лісі, ніж сидіти у золотій клітці» можна тлумачити буквально. Проте широкого узагальнюючого розмаху це судження набуває саме тоді, коли його образи¹ (пташка, ліс, золота клітка) «переносяться» на терени людського життя. Тоді воно звучить як влучний вираз про те, що свобода дорожча людині за усі багатства, які поневолюють її душу.

¹  Образом у літературі називають художнє зображення людей, природи, речей, країн, різноманітних явищ. Наприклад, говорять: «образ солдата», «образ головного героя», «образ народу», «образ природи», «образ моря», «образ війни», «образ міста» тощо.