Дорога була перекрита шлагбаумом, розфарбованим помаранчевими та чорними смугами. Роззирнувшись навкруги і не помітивши ніякої охорони, Сашко вирішив власноруч його підняти. Щойно він доторкнувся до смугастої поперечки, як вона здригнулася, загарчала і перетворилася на... справжнісінького тигра із довгими, закрученими догори вусами. Ці вуса існували ніби самі по собі - вони тремтіли, сплутувалися і розплутувалися, скручувалися, немов пружини, й миттєво розправлялись. Сашко розсміявся.

- Р-ри! - коротко відповів на сміх хлопчика Тигр, і його вуса затремтіли.

- Р-ри! - передражнив звіра Сашко і знову зайшовся сміхом.

- Тигр-р-р-веселун р-р-радий вітати гостей Саду Зар-р-рубіжної Літер-р-ратур-р-ри! - прогарчав звір.

- Гості Саду Зарубіжної Літератури раді вітати Тигра-веселу-на, - жартома підхопив церемонний тон Тигра хлопчик.

- Як я розумію, - промовив Тигр, - ви маєте намір відвідати острів Бешкетництва...

- Так, - сказав Сашко, - бо саме на ньому можна побачити пригоди дівчинки на ім'я Пеппі Довгапанчоха. Щоправда, ми не знаємо, як туди потрапити. Може, ви нам допоможете?

- Безперечно! Адже я не лише прикордонник, а й відомий організатор екскурсій на острів Бешкетництва, - хвалькувато відповів Тигр, і вуса його на мить стали сторчма. - Саме на той острів, де зберігаються заморожені смішинки - тобто історії про витівки різних літературних героїв.

- Як це - «заморожені»? - здивувався Сашко.

- Побачите! - коротко пообіцяв Тигр і, посміхнувшись, докинув: - Якщо, звісно, отримаєте дозвіл на відвідання острова.