- Ваша прогулянка Садом Зарубіжної Літератури добігає кінця, - попередив мандрівників Хронотопчик. - А згідно з нашими законами, наприкінці екскурсії ми обов'язково виконуємо «літературне» побажання гостей. Отже, чого ви бажаєте?

- Пригод! - вигукнув Сашко. - Та ще й таких, які б не поступалися витівкам Тома Сойєра!

- Тільки пошукайте, будь ласка, такий твір, в якому головною героїнею була б дівчинка, - ввічливо, але вимогливо попросила Софійка.

- Отже, це мають бути пригоди якоїсь кмітливої дівчинки, -замислився Хронотопчик.

- І бажано, аби ці пригоди відбувалися поближче до сучасності, - втрутився у розмову Мудрий Папуга. - Скажімо, у XX столітті.

- Зрозумів, - кивнув Хронотопчик.

- А ще, - додала Софійка, - цей твір має бути хоч трішечки казковим.

- Гаразд, але казки знаходяться вже поза моїми володіннями, - зауважив Хронотопчик.

- Головне, аби цей твір був смішним, - рішуче заявив Сашко. -Одним із найвеселіших у вашому Саду!

Кілька хвилин Хронотопчик стояв у задумі. Раптом на його обличчі засяяла радісна усмішка:

- Еврика! Книжка «Пеппі Довгапанчоха» - те, що нам треба! По-перше, це повість-казка. По-друге, її було написано у XX столітті. По-третє, в ній ідеться про пригоди. По-четверте, це дійсно дуже смішні пригоди. А по-п'яте, головною героїнею книжки є дівчинка, яка бешкетує не гірше за самого Тома Сойєра.

- Геніально! - захоплено вигукнув Мудрий Папуга.

Сашко та Софійка залюбки погодилися. Вони вже бачили мультфільм, створений за цією книжкою, і були просто у захваті від Пеппі.

- Цей твір знаходиться на острові Бешкетництва, розташованому поза територією Реаліто, - промовив Хронотопчик. -Отже, зараз я проведу вас до кордону нашого містечка.

- Туди, де стоїть Пень? - запитав Сашко, зрадівши нагоді знову побачити чудернацького прикордонника.

- Ні, вам треба на інший кордон, а там є свій сторож, - загадково відповів Хронотопчик.

За кілька хвилин подорожні вже стояли на широкому шляху. Хронотопчика поруч із ними вже не було.