Важко навіть описати регіт, що вибухнув після того, як Мудрий Папуга закінчив читати. То був, так би мовити, сміх художній: у ньому можна було почути і «га-га-га», і «го-го-го», і «ги-ги-ги», і «ге-ге-ге», і навіть якийсь посвист. Це на різні лади заходився сміхом ожилий Маестро Сміху.

- Яка геніальна нісенітниця! - мовив він, коли нареготався донесхочу.

Сашка та Софійку також звеселила ця історія.

- Тільки я не можу збагнути, який сенс мають такі оповідки, -зізналася Софійка.

- Та який же сенс може мати нісенітниця? - знизав плечима Сашко.

- Та ще й, перепрошую, така добірна! - додав Маестро, втираючи хустинкою сльози, що набігли йому на очі від сміху.

- Звісно, - авторитетно пояснив Мудрий Папуга, - такі твори пишуться лише заради забави. Тому не варто дошукуватися у них якогось сенсу. А втім, — додав він, - ви можете спробувати підставити у цю оповідку власних героїв і перекласти її «зрозумілою» мовою.

Ти також можеш спробувати зробити такий «переклад». Однак якщо ця пропозиція Мудрого Папуги здається тобі занадто складною, виконай інше завдання - прочитай твір Л.C. Петрушевської мовою оригіналу.

ПУСЬКИ БЯТЬІЕ

Сяпала Калуша по напушке и увазила бутявку. И волит:

- Калушата, калушаточки! Бутявка! Калушата присяпали и бутявку стрямкали.

И подудонились. А Калуша волит:

- Оее, оее! Бутявка-то некузявая! Калушата бутявку вычучили.

Бутявка вздребезнулась, сопритюкнулась и усяпала с напушки.

А Калуша волит:

- Бутявок не трямкают. Бутявки дюбые и зюмо-зюмо некузявые. От бутявок дудонятся.

А бутявка волит за напушкой:

- Калушата подудонились! Калушата подудонились! Зюмо некузявые! Пуськи бятые!

Коли діти впоралися із завданням, Тигр-веселун нагадав, що часу їм залишилося небагато, і порадив зосередитися на тому,