Хто ми такі, Гідур-Логи (Плем'я Шакалів), щоб перебирати чи вередувати!

Табакі миттю кинувся у глиб печери, знайшов там кістку оленя, на якій ще лишилося трохи м'яса, присів і почав розкошувати.

- Дякую вам за смачну страву, - сказав він, облизуючись. -Які ж вродливі ваші шляхетні дітки! Які великі в них очі! А самі ж іще зовсім малята! Звичайно, звичайно, як же це я забув, адже діти царів - з першого дня дорослі!

Певна річ, Табакі, як і кожен інший, знав, що не слід хвалити дітей у вічі, аби їх не зурочити, і дуже зрадів, побачивши, що вовки - Батько й Мати — незадоволені його словами. Табакі посидів, радіючи зі своєї капості, а потім єхидно зауважив:

- Шер-Хан Великий, змінив місце ловів. Наступного місяця він полюватиме в тутешніх горах - так сказав він мені!

Шер-Хан - це тигр, що жив за двадцять миль звідси, на березі річки Вайнгунги.

- Він не має права! - сердито почав Батько Вовк. - За Законом Джунглів, він не має права міняти місце ловів без завчасного попередження. Він розполошить усю дичину на десять миль навколо, а мені... мені треба ловити у ці дні за двох!

- Недарма Шер-Ханова мати прозвала його Ленгрі (Кульгавим), - спокійно зауважила Мати Вовчиця. - Він змалку шкутильгає на одну лапу і через те вбиває лише селянську худобу. Люди коло Вайнгунги сердиті на нього, і він тепер іде сюди, щоб розгнівати й наших сусідів. Через нього вони почнуть прочісувати Джунглі. Сам він утече, а от нам з нашими дітьми доведеться перебиратися звідси, коли люди підпалять траву. Ні, дякуємо за це Шер-Ханові!

- Переказати йому вашу подяку? - спитав Табакі.

- Геть звідси! - клацнув зубами Батько Вовк. — Геть! Іди полювати до свого покровителя. Для однієї ночі ти вже накоїв досить лихого.

- Я йду, - спокійно відповів Табакі. - Ви почуєте голос Шер-Хана внизу, у хащах. Я міг би не завдавати собі клопоту, щоб принести вам цю новину.

Батько Вовк прислухався і з глибини долини, що прилягала до маленької річки, почув сухе, зловісне, монотонне гарчання тигра, від якого, певне, втекла здобич і якому було зовсім байдуже що про це дізнаються всі Джунглі.

- Дурень! - промовив Батько Вовк. - Нічні лови починати таким галасом! Невже він гадає, що наші олені такі ж, як його гладкі воли з села коло Вайнгунги?

- Тс-с-с!.. Цієї ночі він полює не на вола й не на оленя, - сказала Мати Вовчиця. — Це полювання на Людину!..