звичаї її народу стали невід'ємною часткою його щасливого дитинства. Першою мовою, яку вивчив маленький Редьярд, була гіндустані - мова, якою він розмовляв із слугами.

Коли хлопчикові виповнилося шість років, батьки відправили його до Англії, де він мав отримати добру освіту. Період навчання тривав десять років. У приватному пансіоні, а згодом і в училищі військового типу Редьярд стикнувся з жорстокістю, безглуздою муштрою, несправедливістю. Єдиною розрадою тих років були книжки.

Закінчивши училище, юнак відразу повернувся до милої його серцю Індії. Здавалося б, за десять років, проведених у Європі, він мав би забути цю країну та її звичаї. Однак, зійшовши з корабля на берег, молодий англійський джентльмен відразу пригадав барви та звуки свого дитинства й раптом заговорив на гіндустані. Тамтешнє англійське товариство було здивоване тим, як добре він знає культуру Індії.

Зваживши на літературні здібності й зацікавлення сина, батько допоміг йому влаштуватися помічником редактора однієї з місцевих газет. Працювати молодому Кіплінгу довелося багато -по 10-15 годин на добу. Окрім журналістських статей, Редьярд писав вірші та оповідання. Численні мандрівки країною, під час яких він глибше пізнавав повсякденне життя її жителів і спостерігав картини майже казкової індійської природи, надали багатий матеріал для літературної творчості. Його твори почали виходити окремими збірками й невдовзі привернули до себе увагу читачів усієї Британської імперії. Отож, приїхавши до Лондона, Дж.Р. Кіплінг був прийнятий там як уже відомий письменник.

Упродовж свого життя Кіплінг багато подорожував світом. Він побував у різних куточках земної кулі - в Північній Америці, Японії, Канаді, Франції, Південній Африці. Здобуті під час цих подорожей враження відбилися у його книжках. Однак для своїх сучасників Кіплінг насамперед був письменником, який відкрив Європі яскравий світ Індії.

Чудовими барвами виграє природа у «Книзі Джунглів», до складу якої увійшла знаменита казка про Мауглі. Ідея створення цієї книжки виникла випадково. Одна англійська письменниця, що редагувала дитячий часопис, якось запропонувала Кіплінгу написати «щось про джунглі» для юних читачів. Він відгукнувся на її прохання, хоча й зауважив, що ніколи не писав для дітей. Утім, узявшись до справи, Кіплінг захопився і невдовзі створив навіть дві книги про джунглі. Обидві збірки мали величезний успіх й спричинили чималу кількість наслідувань (серед них - образ Тарзана).