- Ось чому ми постійно вам нагадуємо, - повчально промовив Кіт Учений, - що між мультфільмом (або фільмом) та літературним твором існують розбіжності і що побачене вами на теле- чи кіноекрані не в змозі замінити читання того ж самого літературного твору.

- Здається мені, - звернувся до Кота Мудрий Папуга, - що коли ми підемо на цей голос, то він, напевне, приведе нас до самого Мауглі.

- І ви, як завжди, маєте рацію, вельмишановний Мудрий Папуго, - відповів йому Кіт.

Покрутивши головою, птах хутко визначив напрямок, в якому слід було рухатися, й гукнувши:«За мною!», рішуче повернув ліворуч. Простуючи за ним, діти уважно дослухалися до віршів, що їх виголошував невідомий голос:

Якщо бик тебе вдарив рогами,

А чи олень ногою хвицнув —

Не скавчи і не йди нам жалітись:

Вже не раз про те кожен з нас чув.

Чужих дітлахів ти не кривди -

Вітай їх, мов рідних сестричку і брата:

Хоч самі вони кволі й незграбні,

Та ведмедиця, може, в них мати.

«Нема мені рівних!» - піймавши звіринку,

Дурне і зухвале щеня вже кричить.

Та Джунглі великі, щеня ж бо маленьке.

Хай згадає про це і мовчить.

Нарешті, подорожні побачили смуглявого юнака, який, погойдуючись на ліані, напучував цими віршами зграйку вовченят, що скупчилася напроти нього. То був сам Мауглі.

- Ось ми і потрапили до казки! - задоволено сказав Кіт Учений. - Певно ж, усі вміщені в ній історії про «Сина Джунглів» я вам зараз показати не зможу, але деякі з них ви все ж таки побачите.

Він вийшов уперед і урочисто оголосив:

- Починаємо!

Тієї ж миті Мауглі зник, і перед мандрівниками постала вже зовсім інша картина...