Згодом письменник надрукував нову збірку дитячих казок, до якої власноруч намалював ілюстрації. Збірка називалася «Казки просто так». Здебільшого Кіплінг складав ці казки справді «просто так», - розповідаючи їх своїй маленькій доньці Еффі. Багато з тих казкових історій дівчинка вивчила напам'ять і старанно виправляла батька, коли він припускався неточностей, оповідаючи їх знову. Саме тому Кіплінгу спало на думку записати й надрукувати створені ним казки. Відтак вигадані письменником історії про те, як у слона з'явився хобот, а у леопарда - плями на шкурі, чому верблюд має горб, а кішка завжди «гуляє сама по собі» вже багато десятиліть дарують втіху юним читачам із різних країн.

- Чи знаєте ви ці казки? - запитав Кіт Учений, коли Сашко закінчив читати.

- Звичайно! - впевнено відповіла Софійка.

- Тож розкажи нам одну з них, щоб веселіше було йти до казки про Мауглі, - запропонував дівчинці Кіт.

На мить замислившись, дівчинка відповіла:

- Я розповім вам казку про кішку, яка гуляла сама по собі.

І подорожні вирушили в путь.

А які казки Дж.Р. Шилінга знаєш ти? Перекажи зміст однієї з них.

Захопившись розповіддю Софійки, мандрівники навіть не помітили, як подолали досить довгий шлях. Щойно дівчинка доказала казку до кінця, як світ довкола спалахнув яскравими південними барвами й чарівний Сад перетворився на справжнісінькі джунглі. Мудрий Папуга від радості кинувся обіймати рослини і, незважаючи на свій вік, навіть повисів головою вниз, зачепившись лапками за гілку якогось дивного дерева.

Раптом крізь щебет птахів і крики диких звірів подорожні почули сильний голос юнака, що десь удалині вимовляв віршовані рядки:

Он бач, як вилискують плями в пантери, Як роги у буйвола сяють! Тож знай, що охайність - це прояв снаги, А сильних завжди поважають...

- Та це ж вірші з казки про Мауглі! - здивувався Мудрий Папуга, миттю злетівши на землю.

- Саме так, - кивнув головою Кіт Учений.

- А хіба ж у цій казці є вірші? - запитав Сашко. - Щось я не пригадую, аби в мультфільмі їх хтось читав.