Їжак, пофоркуючи, наблизився до Софійки й запропонував зняти з його голок гілку бузку Щойно дівчинка це зробила, як галявина Чудес Природи спалахнула золотаво-салатовими іскрами. Діти завмерли, насолоджуючись звуками та пахощами весняного лісу Потім Сашко доторкнувся до ліри, і з її струн злетіла справжня весняна симфонія. Дещо згодом зазвучав вірш Ф.І. Тютчева. Лежать у полі ще сніги, А води весняні шумлять. І сонні будять береги, Біжать, і грають, і дзвенять. Іде весна, іде весна! Переклад М. Рильського - Як гарно! - зітхнула Софійка, коли пролунав останній рядок вірша. - Здається, ніби цілий світ раптом наповнився весняними силами - усе ожило, загомоніло, засяяло на сонці. Кожний образ так і промениться радістю! - Так-так-так, підтвердив Мудрий Папуга. - Але яким чином поет досягає такого враження? Діти замислилися. - Важко сказати, - промовила нарешті дівчинка. Я можу хіба що висловити припущення... На мою думку, головний секрет полягає в тому, що перед нами постає не просто пейзаж, а природа як жива істота. Пригадайте- береги тут «сонні», немов ведмеді взимку, травневі дні - «гучні», ніби юрба веселих хлопців та дівчат... - Молодчина! - похвалив її птах і, відкривши текст вірша у комп'ютері, додав: - Подивіться-но, скільки слів використовує Ф.І. Тютчев для олюднення образу «весняних вод»! Справді, «весняні води» тут поводяться, наче люди - визнав Сашко, перечитавши вірш на екрані ноутбука. Вони «будять», «біжать», «грають», навіть розмовляють. - Саме так, погодився Мудрий Папуга. - В усіх цих випадках ми спостерігаємо один і той самий прийом перенесення людських властивостей на неживі предмети та явища, зокрема -на природу. Цей прийом називається уособленням. Він часто зустрічається в поетичній мові. Втім, варто зазначити, що й повсякденне мовлення рясніє уособленнями, хоча здебільшого люди цього просто не помічають. Наприклад, вони вдаються до
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||