- Звісно, не встигаєш, спокійно відповів їжак. - Для споглядання картин, створених у хоку, гості нашої галявини отримують спеціальну рамку. - І він простягнув дітям рамку, яку вихопив просто з повітря. - Вона дуже зручна у користуванні. Наведіть її на будь-яку частину загального пейзажу, зафіксуйте і мить зупиниться рівно на стільки, скільки ви хочете її споглядати. А я тим часом потурбуюсь про ліру.

Так і зробили. То була справді захоплива гра! Рамка не просто «зупиняла мить», а ще й збільшувала той чи той фрагмент пейзажу так, що було видно найдрібніші деталі, пелюстки, зронені трояндою край дороги, крука, який майже злився з голою гілкою осіннього дерева, навіть легкий вранішній дим над цвітом сакури. А на тлі кожної картини повільно звучали проникливі рядки хоку Мацуо Басьо...

Доки діти обговорюють свої враження, опрацюй такі запитання та завдання:

1. Що таке хоку? За якими правилами складалися такі вірші?

2. Для чого в них вживалися «сезонні слова»? Наведи кілька прикладів таких слів або словосполучень.

3. Як ставляться до віршів хоку в Японії? У чому, на твою думку, полягає секрет їхньої популярності в цій країні?

4. Що тобі відомо про Мацуо Басьо?

¹  * *

Вже вітер осінній дме, а вона зелена, шкарлупиця каштана.

Переклад Г Туркова