Муза швидко наблизилася до гостей. Вона пильно подивилася на дітей, люб'язно, але досить холодно усміхнулася й запропонувала їм присісти поруч із собою на траві, де ельфи вже встигли розстелити тонке покривало, гаптоване срібними віршованими рядками.

- Чесно кажучи, я уявляла вас зовсім іншою, - звернулася до Музи Софійка, коли всі розсілися по місцях.

- І якою ж? - швидше ввічливо, ніж зацікавлено запитала Муза.

- Мабуть, не такою сучасною, - дівчинка затнулася, подумки шукаючи точніших слів. - Мені здавалося, що ви маєте бути схожою на казкову фею, а вас можна хоч зараз запрошувати вести теленовини.

Немов тепла хвиля пробігла обличчям Музи. Відхиливши від очей пасмо темного волосся, вона промовила:

- Та я ж завжди змінююся! Я можу бути ким завгодно: і феєю, і войовничою амазонкою¹, і жебрачкою, і коханою середньовічного лицаря, і таємничою незнайомкою, і простою селянкою... Все залежить від поета, до якого я приходжу.

Говорячи так, Муза перевтілювалася в тих, кого згадувала. Причому змінювалося не тільки її вбрання, а й риси обличчя.

¹ Амазонка-за давньогрецькою міфологією представниця войовничого племені жінок.