Всі діти також повернули голови до вікна. І справді побачили на березі Пеппі. Вона сиділа майже біля вікна, бо гілля берези нахилялося аж до шибок.

- Привіт, пані вчителько! - гукнула Пеппі. - Привіт, діти!

- Добрий день, люба Пеппі, - відповіла вчителька. - Що тебе привело до нас?

Я хочу попросити, щоб ти кинула мені крізь вікно трохи таблички вноження, - мовила Пеппі. Якраз стільки, щоб я мала право піти з вами на прогулянку. А якщо у вас є якісь нові літери, кинь їх також.

- Може, ти сама зайдеш до нас? - мовила вчителька.

- Мабуть, ні, - щиро відповіла Пеппі й зручніше вмостилася на гілляці. - У мене знов запаморочиться в голові. У вас там повітря таке густе від знань, що можна краяти ножем. А тобі не здається, що трішки знань вилітає крізь вікно й пристає до мене? - спитала вона з надією. - Якраз стільки, щоб я могла піти з вами на прогулянку.

- Може, й вилітає, - сказала вчителька.

Діти були раді, що на березі сидить Пеппі. Адже всі вони ласували її цукерками й розважалися іграшками того дня, коли вона ходила до міста. З Пеппі, звичайно, прийшов також пан Нільсон, і дітям було цікаво дивитися, як він перестрибував з гілки на гілку. Часом він стрибав аж на вікно, а одного разу розігнався, скочив Томмі на голову й почав торсати його за волосся. Але вчителька наказала Пеппі, щоб вона забрала мавпу, бо Томмі якраз мав поділити триста п'ятнадцять на сім, а хіба можна виконати такі складні рахунки, коли в тебе на голові сидить мавпа? У кожному разі урокові це заважає. Весняне сонце, шпак, а тут ще й Пеппі з паном Нільсоном - це вже забагато.

- Ви зовсім не думаєте, діти, - мовила вчителька.

- Знаєте що, пані вчителько? гукнула з дерева Пеппі. -Щиро казати, такого дня, як сьогоднішній, не випадає вчити табличку вноження.

- Ми сьогодні вчимо ділення, - мовила вчителька.

- Такого гарного дня треба кинути геть усі «ння», крім одного -грання, - мовила Пеппі.

- Ну то поясни мені, що це за такий предмет, сказала вчителька.

- Я не дуже добре на ньому розуміюся, відповіла Пеппі і, зачепившись ногами за гілляку, повисла вниз головою. Її руді коси майже торкнулися землі. - Але знаю одну школу, де вчать тільки грання, більше нічого. У розкладі так і написано: «Всі уроки грання».