- Он як, - мовила вчителька. - А де ж та школа?

- В Австралії. В одному австралійському виселку на півдні, -не задумуючись, відповіла Пеппі. Вона сіла на гілляку, і очі в неї радісно засяяли.

- І що ж діти роблять на уроках грання? - спитала вчителька.

- Як коли, - відповіла Пеппі. - Здебільшого починають урок із того, що стрибають крізь вікно на подвір'я, тоді з вереском мчать знов до класу, а в класі стрибають по партах, аж поки втомляться.

А що каже на це їхня вчителька?

- Що каже? Стрибає разом із ними. Гірше за дітей, але нічого. Потім діти з півгодини б'ються, а вчителька стоїть збоку й заохочує їх. Коли надворі йде дощ, усі діти роздягаються й танцюють під дощем. Учителька грає їм марш на фортепіано, щоб вони танцювали під музику. А дехто стає під ринву, щоб побути під справжнім душем.

- Цікаво, - мовила вчителька.

- Ще й як цікаво! - сказала Пеппі. - То чудова школа. Одна з найкращих в Австралії. Але вона дуже далеко звідси.

- Думаю, що далеко, - сказала вчителька. - Проте в нашій школі тобі так весело не буде.

- Шкода, - мовила Пеппі. - Якби я знала, що ми трохи пострибаємо, то, може, зайшла б на хвилину.

- Почекай, поки ми підемо на прогулянку, тоді настрибаєшся, - сказала вчителька.

- То мені справді можна буде піти з вами? - вигукнула Пеппі і з радощів перекрутилася на гілляці. - Я неодмінно напишу про це до тієї школи в Австралії. Хай не хваляться своїм гранням. Бо прогулянка ще цікавіша!

Пеппі йде зі школярами на прогулянку

На дорозі стояв галас - діти тупотіли, сміялися, кричали. Томмі ніс на спині рюкзак, Аніка одягла новісіньку сукенку. Разом із ними йшла вчителька і всі діти з їхнього класу, крім одного хлопчика, в якого саме того дня заболіло горло. Попереду їхала верхи Пеппі, а позад неї на коні сидів пан Нільсон і грався люстерком. Він пускав сонячні зайчики й дуже радів, коли йому щастило пустити якогось у вічі Томмі.

Аніка була твердо впевнена, що сьогодні неодмінно піде дощ. Така впевнена, що наперед сердилася на погоду. Але буває, що часом щастить, навіть якщо йдеш на прогулянку. Отак і сьогодні: на небі не було ані хмаринки. Аніка йшла дорогою в новісінькій сукенці, і серце в неї радісно стукотіло. Та й решта