Лютий. Та вже добре, і я відступлю, сперечатись це буду. Січень. Коли так, будь по-вашому! (Вдаряє об землю льодовою патерицею.)

Не тріщіть ви, морози, У дрімучім бору, На сосні, верболозах Не гризіть ви кору! Годі вам пташенят Заморожувать, У барлогах звірят Вихолоджувать!

У лісі стає тихо. Метелиця вщухає. Небо вкривається зорями.

Ну, тепер твоя черга, братику Лютий! (Передає свою патерицю волохатому й кривому Лютому.) Лютий (вдаряє патерицею об землю).

Вітри, бурі, урагани, Дмухайте щосили. Хуги, вихорі, бурани, Розгуляйтесь сміло! Ви женіть над нашим краєм Хмар пухнастих зграю! Хай над полем та над гаєм Віхола гуляє!

У вітах гуде вітер. Галявиною кружить віхола, підіймає снігові вихори.

Тепер твоя черга, братику Березень!

Березень бере патерицю, і вона в його руках перетворюється на велику гілку, вкриту бруньками.

Березень. Сніг тепер уже поблід,

Потемнішав в полі. На озерах тріснув лід, Наче розкололи. Линуть хмарки навпростець, Веселіше в лісі. Зацвірінькав горобець У селі на стрісі. Тануть далі голубі У веснянім світлі, І сріблясті на вербі Котики розквітли.

Сніг навколо темніє й осідає. Починається капотиння. На деревах, як і на патериці, з'являються бруньки.

Ну, тепер ти бери патерицю, братику Квітню!