Січень. Що ж, даруй. На те ти й молодик.

З-за дерев виходить Пасербиця. В руках у неї повний кошик пролісків.

Вже повен кошик зібрала? Моторні в тебе руки.

П асербиця. Та їх же там сила-силенна. І на горбках, і під горбками, і в хащі, і на галявах, і під камінням, і під деревами! Ніколи я стільки пролісків не бачила. Та все такі великі, стебельця соковиті, вінчики, як блакитні зірочки. Спасибі вам, господарі, за вашу ласку. Якби не ви, не бачити б мені більше ні сонечка, ані пролісків весняних. Скільки в світі житиму, все вам дякувати буду - за кожну рослинку, за кожну годинку! (Уклоняється Січневі-місяцю.)

Січень. Не мені вклоняйся, а братові моєму меншому, Квітневі-місяцю. Він за тебе просив, він і квіти для тебе з-під снігу вивів.

Пасербиця (обертається до Квітня-місяця). Спасибі тобі, Квітню-місяцю! Завжди я тобі раділа, а тепер - як у вічі побачила, повік не забуду.

Квітень. А щоб і справді не забула, ось тобі від мене каблучка на спогад. Дивись на неї та згадуй мене. Якщо трапиться з тобою лихо, кинь її на землю, у воду або в сніговий замет і прокажи:

Ти котись, каблучка, На весняну лучку, У літнії сіни, В теремок осінній, Серед зимового двора - До новорічного костра!

Ми й прийдемо тобі на допомогу. Всі дванадцятеро прийдемо, як один - з грозою, з віхолою, з весняною втіхою! Ну що, запам'ятала?

Пасербиця. Запам'ятала. (Повторює.)

Серед зимового двора - До новорічного костра!

Квітень. Ну, прощавай, та каблучку мою бережи. Загубиш її - мене загубиш.

Пасербиця. Не загублю. Я з цією каблучкою нізащо не розлучусь. Вона мені над усе на світі дорожча буде.

Січень. А тепер послухай, що я скажу! Довелось тобі нині, в останню ніч старого року, у першу ніч нового року зустрітися з усіма дванадцятьма місяцями разом. Коли ще там Квітень настане - а ось він перед тобою стоїть. Коли ще там квітневі проліски розквітнуть - а в тебе вже кошик повний. Ти до нас найкоротшою стежкою прийшла, а інші йдуть довгою дорогою -