Королева (до Професора). Поясніть мені, що це значить: я вдяглась у другу шубу, і мені все ще холодно, а ці люди поскидали з себе навіть свої куртки!

Професор (трусячись від холоду). В-в-в... Це цілком зрозуміло, ваша величносте: рух сприяє кровообігу.

Королева. Я нічого не зрозуміла! Кровообіг, рух... покличте сюди оцих солдатів.

Підходять два солдати: один - літній, вже відомий глядачеві, другий - зовсім молодий, безвусий. Молодий швидко стирає з лоба піт і стає струнко.

Чому ти витер лоба?

Солдат. Вибачайте, ваша величносте!

Королева. Ні, чому?

Солдат. З нерозуму, ваша величносте! Не звольте гніватись!

Королева. Та я зовсім на тебе не гніваюсь. Відповідай сміливо. Чому?

Солдат (ніяково). Упрів, ваша величносте!

Королева. Як? Що це значить - упрів?

Старий солдат. Так у нас кажуть, ваша величносте, - парко йому стало.

Королева. І тобі парко?

Старий солдат. Ще б пак не парко!

Королева. Від чого?

Старий солдат. Від лопати, ваша величносте.

Королева. Дайте мені зараз же лопату. Всім дайте!

Усі беруться незграбно копати. Солдати зодягають куртки і, стоячи віддалік, дивляться, як копають пани. За деякий час вони починають тупцювати від холоду. Начальник королівської варти завзято копає.

Начальник королівської варти. Пані гофмейстерино, дозвольте показати вам, як слід тримати лопату. А копають ось так, ось так!

Гофмейстерина. Дуже вам вдячна. Я дуже давно не копала.

Королева (спираючись на лопату). А хіба ви коли-небудь копали?

Гофмейстерина. Так, ваша величносте. У мене було гарненьке зелене відерце й лопаточка.

Королева. Чому ж ви мені їх ніколи не показували?

Гофмейстерина. Ах, ваша величносте, я загубила їх у садочку, коли мені було три роки...

Королева. Вам - три роки? Ха-ха-ха! (Копає.) А й справді від цього стає тепліше. Чи не так, пане посол?

Західний посол. О, я завжди був аматором спорту, ваша величносте!