Професор (кричить угору). Еліпсоподібне!

Офіцер королівської варти . Пси... плі... соподібне... Спробую доповісти.

Начальник королівської варти. Доповідайте, як я наказав. Кругле, немов тарілка. Хай негайно розчищають сюди дорогу!

З'являється варта з лопатами й мітлами. Солдати швидко розчищають схил до озера і стелять килимову доріжку. По доріжці спускається Королева, за нею Гофмейстерина, посли та інші гості.

Королева (до Професора). Ви казали мені, що в лісі водяться звірі, а я тут жодного звіра не бачу! Де ж вони? Покажіть мені їх.

Професор. Я гадаю, вони сплять, ваша величносте.

Королева. Але ж зараз ще зовсім видно. Хіба вони так рано лягають спати?

Професор. Деякі з них лягають ще раніш, ваша величносте, - восени, і сплять до самої весни, аж поки розтане сніг.

Королева. Тут стільки снігу, що він, мабуть, ніколи не розтане. Я й не уявляла собі, що на світі бувають такі високі замети. Мені це подобається! (Гофмейстерині.) А вам?

Гофмейстерина. Я в захваті від нашої прогулянки, ваша величносте!

Королева. Проте у вас зовсім посинів ніс. Вам треба пробігтися по льоду. Ви зігрієтесь. Побігайте, побігайте!

Гофмейстерина (затуляючи ніс муфтою). З вашого дозволу, ваша величносте, я з охотою. (Незграбно біжить, сковзаючись і втрачаючи рівновагу.)

Начальник королівської варти. Бережіться! Ополонка!

Гофмейстерина (на бігу). Що? Що таке ополонка?

Начальник королівської варти. Стійте! Потім скажу!

Гофмейстерина. Це секрет?

Вона ледве не падає в ополонку, її підхоплюють Начальник королівської варти й Західний посол.

Гофмейстерина. Ах! Дуже дякую! Я мало не втопилася.

Західний посол.О, ми ніколи б цього не допустили! Кожен з нас готовий пожертвувати своїм життям заради такої прекрасної дами.

Гофмейстерина. Я в цьому впевнена. Але чому цю яму досі не заклали кригою? Це непростима недбалість!

Професор. Навпаки, пані гофмейстерино, я гадаю, що й на цьому місці була міцна крига — не менш як два фути завтовшки, але її порубали свідомо.

Гофмейстерина. Злочинці?