день за днем, година по годині, хвилина по хвилині. Так воно й годиться. Ти цієї короткої стежки нікому не відкривай, нікому не вказуй. Дорога ця заказна.

Пасербиця. Помру, а не вкажу!

Січень. Ото ж то й є. Пам'ятай, що я тобі сказав і що ти мені відповідала. Та біжи швидше додому, поки я метелицю свою на волю не випустив.

Пасербиця. Прощавайте, брати-місяці!

Місяці. Прощавай, сестрице!

Пасербиця біжить геть. (...)

Дія третя

Баба й Дочка викрали у Пасербиці каблучку. Кошик із пролісками вони принесли до палацу Королеви. Побачивши квіти, Королева захотіла дізнатися, де вони ростуть, і разом зі своїм почтом вирушила до зимового лісу. Баба й Дочка мають їй вказати чарівну місцину.

Дія четверта

Картина перша

(...) Деякий час на сцені зовсім тихо. Потім чути кроки, голоси. Зі стрімкого берега просто на лід скочується Начальник королівської варти. Він падає. За ним скочується Професор.

Професор. Ви, здається, впали?

Начальник королівської варти. Ні, я просто приліг відпочити. (Крекчучи встає, тре коліна.) Давно не доводилося мені з крижаних гір спускатися. Літ шістдесят принаймні. Як на вашу думку, дорогий професоре, це озеро?

Професор. Безсумнівно, це якась водяна улоговина. За всіма прикметами - озеро.

Начальник королівської варти. І до того ж зовсім кругле. Вам не здається, що воно зовсім кругле?

Професор. Ні, цілком круглим його назвати не можна. Певніш, воно овальне, або, ще правильніше, еліпсоподібне.

Начальник королівської варти. Не знаю, може, з наукового погляду. Але як на звичайний погляд, воно кругле, як тарілка. Знаєте, я гадаю, що це те саме озеро. (Кричить угору.) Гей, ви там, доповідайте її величності, що ми знайшли озеро, кругле, як тарілка!

Професор (кричить угору). Еліпсоподібне!

Офіцер королівської варти (згори). Яке? Псоподібне?