Професор. О ні, - мабуть, рибалки.

Королева (плескаючи в долоні). Ах, як це чудово! Швидше, швидше, впіймайте мені рибку! Живу! Форель!

Начальник королівської варти. Але, ваша величносте, я, на жаль, не захопив з собою вудки.

Королева. Яка ж ви легковажна людина! Їхати до озера - і не захопити з собою вудки!

Начальник королівської варти. Пробачте, ваша величносте! Даю вам слово, надалі я ніколи й нікуди не вирушу без вудки. А поки що я хотів звернути вашу увагу на те, що це озеро кругле, як тарілка!

Професор. Еліпсоподібне.

Начальник королівської варти. Це не має значення. Озеро затягнуте кригою, засипане снігом, а по берегах високі замети.

Королева. Ну, то що з цього?

Начальник королівської варти. Значить, саме тут оті брехухи збирали проліски.

Королева (оглядаючись на всі боки). Так збирайте ж і ви! Швидше, швидше!

Начальник королівської варти. Але ж їх нема, ваша величносте.

Королева. Шукайте під снігом. Вони мають бути під снігом!

Начальник королівської варти. Очистити береги від снігу!

Солдати беруться працювати мітлами й лопатами. Всі уважно дивляться на їх працю. Потім мороз починає дошкуляти. Всі починають щулитись, тупцювати, закочувати коміри, ховати обличчя в хутро, терти носи, щоки. Гофмейстерина хукає в муфту. Начальник королівської варти ляскає руками, як візник. Професор складає долоні дудочкою й дмухає в них.

Королева (нетерпляче). Ну, що? Знайшли хоч один пролісок?

Начальник королівської варти. Поки що ні, ваша величносте.

Королева. Хай риють швидше! А мені принесіть ще одну шубу!

Начальник королівської варти. Рийте швидше!

Гофмейстерина. Подайте її величності ще одну шубу! І мені - хутряну накидку.

Гості (один по одному). І мені! І мені, будь ласка!

Варта налягає на лопати. Сніг летить вгору стовпом. Один із солдатів скидає з себе спочатку плащ, потім куртку з хутряною облямівкою. Йому наслідують ще двоє солдатів. Тим часом Королеві, гостям та послам приносять шуби й накидки. Всі загортаються в них.