Том з відром вапна та довгою щіткою вийшов на вулицю. Він глянув на паркан, і навколишня радість природи поблякла, душу його оповив глибокий смуток. Тридцять ярдів дерев'яного паркану в дев'ять футів заввишки! Життя здалося йому безглуздим, а існування - важким тягарем. Зітхаючи, він умочив щітку в вапно й провів нею по верхній дошці. Знову умочив, ще раз провів і спинився: яка мізерна ця біла смужка порівняно з неосяжним нефарбованим парканом. Хлопець безпорадно сів на діжку. Із воріт підстрибцем вийшов, насвистуючи пісеньку «Дівчата з Буффало», Джим з цеберкою. Носити воду з міського водогону Томові завжди здавалося каторгою, але тепер він з радістю взявся б за цю роботу. Він пригадав, що біля крана завжди товчеться багато народу: білі, мулати, негри. Хлопці й дівчата, чекаючи своєї черги, відпочивали, обмінювались іграшками, сперечалися, тусалися, пустували. І він пригадав, що, хоч кран усього за півтораста ярдів від їхнього будинку, Джим ніколи не повертався раніше ніж за годину. Та й то часто за ним треба було когось посилати. Том сказав: - Слухай, Джиме, давай я принесу води, а ти трохи пофарбуй! Джим похитав головою й відповів: - Не можна, масса Томе! Стара пані веліла, щоб я йшов собі по воду, ніде не зупинявся й ні з ким не розмовляв. Вона каже: «Я знаю, що масса Том проситиме тебе білити паркан, та ти його не слухай, а роби своє». Вона сказала: «Я сама, каже, стежитиму, як він фарбуватиме». - Дурниці! Ти не звертай уваги на те, що вона каже. Джиме! Вона завжди так каже. Давай сюди цеберку, я миттю повернуся. Вона й не знатиме. - Ой боюся, масса Томе, боюся старої пані! Вона мені голову відірве, їй-богу, відірве! - Вона? Та вона ніколи не б'є, хіба що вдарить легенько по голові наперстком. А кому це шкодить, хотів би я знати? Говорить вона, правда, страшні речі, але від цього нікому не холодно й не жарко, принаймні поки не почне плакати... Джиме, я дам тобі кульку, я дам тобі свою білу мармурову кульку. Джим завагався. - Білу мармурову кульку, Джиме. Чудову мармурову кульку! - Воно-то так, це було б непогано! Але, масса Томе, я дуже боюся старої пані. - А на додачу, коли хочеш, я покажу тобі свій хворий палець. Джим був людиною і не міг встояти проти спокуси. Поки Том розмотував бинта, він уже й цеберку поставив на землю, взяв у
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||