- Далі, - сказав Хронотопчик, коли завершився цей уривок твору, - ми опустимо кілька розділів. У них, між іншим, ідеться про те, як Том побачив у дворі одного будинку гарненьку дівчинку, яка щойно переїхала до їхнього містечка й дуже йому сподобалася. Ну, а тепер продовжимо!

Розділ шостий Том знайомиться з Беккі

У понеділок зранку Том Сойєр почував себе дуже нещасним. Так завжди бувало з ним по понеділках, бо цього дня починається тиждень нових страждань у школі. Він навіть шкодував, що вчора було свято, бо після волі повертатись у рабство ще важче.

Том лежав і думав. Раптом йому спало на думку, що добре було б захворіти, тоді він залишиться вдома і не піде до школи. Це вже якийсь вихід. А справді, чи не можна захворіти? Він уважно оглянув себе. Ніде нічого не боліло. Обмацав себе ще раз.

Цього разу йому здалося, що в нього заболіло в животі, і він зрадів, сподіваючись, що біль збільшиться. Але, навпаки, живіт незабаром зовсім перестав боліти. Том знову почав міркувати. І раптом виявив, що в нього хитається зуб. Це до речі. Він уже збирався застогнати, але вчасно збагнув, що коли скаже про зуба, то тітка просто вирве його, - а це дуже боляче. Тому він надумав залишити його про запас, а тим часом пошукати чогось іншого. Деякий час Том нічого не міг придумати, потім згадав, що лікар розповідав про одну хворобу, що вклала пацієнта на три тижні в ліжко й загрожувала йому втратою пальця. Хлопець похапцем вийняв ногу з-під ковдри і почав досліджувати хворий палець. Але він не знав ознак цієї хвороби. Принаймні спробувати можна. Він заходився натхненно стогнати.

Сід не прокидався.

Том стогнав дедалі голосніше, і йому здавалося, що палець у нього справді болить.

Сід не відгукувався.

Том аж задихався від старанності. Він перепочив трохи, набрав повітря в легені, а потім видихнув потік чудових болісних зойків.

Сід так само мовчав.

Том розгнівався. Він вигукнув: «Сіде! Сіде!» - і потрусив брата за плече. Це дало деякі наслідки, і Том знову застогнав. Сід позіхнув, потягнувся, підвівся на лікті, засопів і витріщився на Тома. А той собі стогнав. Сід гукнув: : - Томе, чуєш, Томе!

Ніякої відповіді.