- Ні, годі, годі, тільки без вереску. Одкрий-но рота! Справді, зуб у тебе хитається, але від цього не помреш. Мері, принеси мені шовкову нитку й головешку з кухні.

Том сказав:

- Ой, тітко, тільки не виривайте, не треба - він більше не болить. Щоб я з цього місця не зійшов, коли він хоч трішечки болить. Не треба, тітко! Я вже не хочу сидіти вдома, я піду до школи...

- Ось воно що! То увесь цей гармидер ти зчинив, аби залишитися вдома й піти ловити рибу! Томе, Томе, я так тебе люблю, а ти, ніби навмисне, своєю поведінкою надриваєш моє старе серце.

Тим часом зуболікарські інструменти були готові. Тітка Поллі зробила зашморг на кінці нитки, накинула його на хворий зуб, міцно затягла, а другий кінець прив'язала до ліжка. Потім схопила палаючу головешку і ткнула її майже в обличчя хлопцеві. Мить - і зуб повис на нитці, прив'язаній до ліжка.

Але за всі нещастя люди мають нагороду. Коли Том, поснідавши, прийшов до школи, всі хлопці заздрили йому, бо в нього тепер була така дірка у верхніх зубах, що він міг плювати зовсім новим, небаченим способом. Круг нього зібралася ціла юрба зацікавлених хлопців. Один хлопець, який урізав собі палець і досі був центром уваги та пошани, тепер раптом опинився без жодного прихильника, і слава його згасла. Це його дуже засмутило, і він сказав з удаваним презирством, що кожен може плювати, як Том Сойєр. Але інший хлопець відповів на це: «Нахвалялася синиця...», і розвінчаний герой пішов геть.

Невдовзі Том зустрівся з Гекльберрі Фінном, сином місцевого п'янички. Всі матері в містечку ненавиділи Гекльберрі і водночас боялися, бо це був ледащо, поганий, невихований хлопчисько, який не визнавав ніяких законів. І ще тому, що всі діти заздрили йому, були в захопленні від нього і намагалися наслідувати його в усьому. Том, як і всі інші хлопці з «порядних родин», заздрив Гекльберрі, бо той міг цілий день нічого не робити. Томові теж було суворо заборонено гратися з цим голодранцем. Саме тому він, коли міг, грався з ним. Гекльберрі одягався в недоноски з плеча дорослих людей; одяг його всякої пори року цвів різнокольоровими плямами і звисав лахміттям. Його бриль - цілковита руїна величезних розмірів, від крис якого вирвано чималий шмат у вигляді півмісяця; куртка, в ті рідкісні дні, коли він її одягав, сягала аж до п'ят, а задні ґудзики метлялися значно нижче спини; штани висіли на одній підтяжці і ззаду теліпалися величезним порожнім мішком, хльоскали по грязюці, коли він забував їх підкачати.

Гекльберрі був вільний птах. Він блукав, де йому заманеться, в погожу годину ночував десь на чужому ґанку, а в негоду - в