- Справжній?

Том підняв верхню губу й показав порожнє місце.

- Гаразд, - сказав Гекльберрі. - Отже, по руках!

Том поклав кліща в коробочку з-під пістонів, де ще недавно був жук, і хлопці розійшлися, причому кожен почував себе багатшим, ніж перед тим.

Дійшовши до дерев'яного будинку школи, Том швидко ввійшов з виглядом людини, яка сумлінно поспішала на урок, повісив капелюха на гвіздок і діловито сів за парту. Учитель, який мирно куняв, заколисаний гулом учнів, на високому плетеному кріслі, мов на троні, глипнув очима:

- Томасе Сойєр!

Том знав, що, коли вчитель називає його повним ім'ям, це не перед добром, - Сер!

- Іди сюди! Ну, сер, чому це ви знову запізнилися?

Том уже ладен був збрехати щось, коли раптом побачив дві довгі золотисті коси, які він одразу впізнав завдяки електричному струмові кохання. Він побачив, що єдине вільне місце в тій половині класу, де сиділи дівчата, було саме там, і миттю відповів:

- Я говорив з Гекльберрі Фінном.

Учитель скам'янів від подиву: він безпорадно втупився в Тома. Гул у класі затих. Учні питали самі себе, чи не з'їхав з глузду цей відчайдушний хлопець. Нарешті вчитель сказав: - Ти... що ти робив?

- Зупинився на вулиці поговорити з Гекльберрі Фінном.

Помилитися в значенні цих слів було неможливо.

- Томасе Сойєр, це найдивовижніше зізнання, яке я будь-коли чув. За таке зухвальство лінійки мало. Знімайте куртку, сер!

Рука вчителя працювала, поки не втомилася, запас різок помітно зменшувався. Потім учитель звелів: - Тепер, сер, ідіть і сідайте з дівчатками! Хай це буде для вас застереженням.

Сміх у класі ніби трохи збентежив хлопця. Але то тільки здавалося. Насправді його більше бентежила близькість до свого незнайомого божества і несподіване щастя, яке випало йому. Він сів на краєчок соснової лави. Дівчинка задерла носа й відсунулася. Усі довкола моргали, шепотіли, хихотіли. Але Том сидів смирно, спершись на довгу низьку парту, і нібито старанно читав. На нього поволі перестали звертати увагу, і клас знову наповнився звичним гулом. Тоді хлопець почав нишком поглядати на сусідку. Та помітила це, скривила рота й на хвилину повернулася до нього спиною. Коли ж вона знову обернулася,