Поттер пішов, потім почав бігти. Метис стояв і дивився йому вслід, бурмочучи:

- Якщо він справді здурів від удару й горілки, то не скоро згадає про ножа, а коли й згадає, то буде так далеко, що побоїться вертатися сюди, куряча душа!

Минуло кілька хвилин, і на вбитого, на загорнутий у ковдру труп, на домовину без віка, на розриту могилу дивився тільки місяць з неба. Навколо знову була тиша. (...)

У цей момент сталося щось дивне: зникли обриси містечка, де мешкали Том Сойєр та його друзі, зникли й самі персонажі. Софійка, Сашко, Мудрий Папуга та Хронотопчик сиділи на мальовничому березі Міссісіпі, навкруги було зовсім пусто. Раптом Хронотопчик вигукнув:

- Здається, книжка про пригоди Тома Сойєра від нас відпливає!

Подорожні поглянули туди, куди він показував, і побачили

човен. У ньому сиділа старенька у старомодному капелюшку й моторно орудувала веслами, а пору із нею примостилася пацю-чиха з книжкою в лапах. Помітивши, що подорожні вказують на неї, старенька на мить покинула весла, кокетливо поправила капелюшок і з глузливою посмішкою махнула на прощання рукою.

- Та це ж мадам Шапокляк зі своєю подругою! - здивувався Мудрий Папуга. - Що ж вона робить тут, в Америці XIX століття?

- Шкоду робить, що ж іще, - буркнув Хронотопчик.

- До того ж, це героїня з іншого століття, з іншої країни, - вголос розмірковував птах. - Та й взагалі вона - персонаж літературної казки і ніякого відношення до містечка Реаліто не має.