- Прикрий випадок, - опустивши очі, погодився Хронотопчик. - В нашому Саду, знаєте, всяке трапляється...

- Але ж це нечесно! - обурився Сашко. - Через примхи якоїсь там Шапокляк повість урвалася на найцікавішому місці!

- А без книжки я нічого не зможу вам показати, - ледь не плачучи, сказав Хронотопчик.

- Стривайте! - втрутилася Софійка, яка вже кілька хвилин пильно дивилася убік. - Он там, на траві, лежать якісь сторінки. Мабуть, вони випали з книжки, коли Шапокляк несла її до човна.

Сашко миттю приніс ці сторінки. Переглянувши їх, Мудрий Папуга зауважив:

Це, власне, уривки з декількох розділів твору. Два з них розповідають про життя Тома та його товаришів, Гека і Джо, на острові піратів. Чи бажаєте ви подивитися ці уривки? -звернувся він до дітей.

- Та певно ж! - не вагаючись відповів Сашко.

- Тільки скажіть, будь ласка, яким чином хлопчики опинилися на цьому острові, - докинула Софійка.

- Звісно, то була ідея Тома. Образившись на Беккі, він умовив своїх приятелів стати вільними піратами. Відтак хлопці сіли на пліт та й припливли на острівець, що знаходився неподалік від їхнього містечка. А що відбувалося далі, ви зараз побачите...

Розділ чотирнадцятий Табір щасливих розбійників

Прокинувшись уранці, Том довго не міг збагнути, де він.

Він сів, протер очі, оглянувся довкола і аж тоді отямився. Був холодний сірий світанок. Глибока тиша лісу сповнена чарівним почуттям миру й спокою. Жоден листок не ворушився, жоден звук не порушував роздумів Природи. Мов намисто, сяяли краплини роси на листі й траві. Білий шар попелу лежав на багатті, а синя цівка диму здіймалася просто над ним. Джо та Гек ще спали.

Ось далеко в лісі крикнула якась пташка, інша відповіла їй; десь застукотів дятел. У міру того, як світлішала холодна сіра мла, звуки наростали й множилися, - скрізь пробуджувалося життя. Чудесна природа, яка скидала з себе сон і бралася до роботи, розгорталася перед очима задуманого хлопця.

Маленька зелена гусениця везла на собі зарошеного листочка. Час од часу вона піднімала над листком дві третини свого тіла, ніби принюхуючись, а потім повзла далі. «Бере мірку, зовсім як кравець», - подумав Том. Коли гусениця доповзла до Тома, хлопець аж прикипів до місця, і в його душі то зростала