сподіванка, то падала, залежно від того, чи наближалася гусениця до нього, чи збиралася просуватися іншим шляхом. І коли, нарешті, гусениця зупинилася на хвилину подумати, піднявши вгору вигнуте гачком тіло, а потім рішуче переповзла на Томову ногу й заходилася гуляти по ній, його серце сповнилося радістю, бо це означало, що в нього буде новий костюм, -без сумніву, пишний, піратський.

Раптом звідкись з'явилася ціла процесія мурашок, і всі вони заходилися працювати, одна хоробро накинулася на мертвого павука і, хоч той був уп'ятеро більший за неї, потягла його на стовбур дерева.

Сонечко, все в цяточках, видерлося на запаморочливу височінь трав'яної стеблинки. Том нахилився до нього і сказав: Сонечко, сонечко, додому лети, -Твоя хата горить, твої діти самі.

Сонечко послухало, негайно знялося й полетіло рятувати своїх діток. Це не здивувало хлопця: він давно знав про легковірність сонечка і вже багато разів обдурював його, користуючись його довірливістю.

Потім з'явився великий жук, важко пересуваючи своє кругле тіло. Том торкнув його пальцем, щоб побачити, як він притисне лапки й прикинеться мертвим.

Птахи тим часом зняли страшенний галас. Насмішничок дрізд сів на дереві над самісінькою головою Тома і з великим задоволенням почав передражнювати своїх сусідів. Криклива сойка, мов блакитний вогник, майнула в повітрі й сіла на гілку дерева за два кроки від хлопця, схилила голівку набік і з жадібною цікавістю дивилася на приблуду. Сіра білка й інша якась тварина, більша, лисячої породи, швидко пробігли одна за одною. Вони час від часу зупинялися, сідали на задні лапки, щоб глянути на нежданих гостей і потім поговорити про них, бо дикі звірки, очевидно, ніколи раніше не бачили людей і не знали, боятися їх чи ні. Тепер уже вся природа прокинулася і заворушилася. Довгі стріли сонячного проміння тут і там пронизали рясне листя. Кілька метеликів з'явилось у повітрі.

Том розбудив інших піратів, і за дві хвилини вони, зовсім голі, з вереском бігали один за одним по білій піщаній обмілині, їх геть не вабило в містечко, що спало оддалік за могутньою пустелею води. Уночі прибережна течія чи непокірні хвилі річки віднесли їхній пліт, але хлопці навіть раділи з цього: між ними й цивілізованим світом спалено останній міст.

Вони повернулися до табору навдивовижу свіжі, щасливі й страшенно голодні. Незабаром їхнє похідне вогнище запалало знову. Гек знайшов неподалік джерело чистої холодної води,