Квітень. Яка ж ти красуня! І сукня тобі до лиця, і шубка. Та й черевички по нозі.

Лютий. Шкода тільки в таких черевичках лісовими стежками бігати, крізь чагарі пробиратись. Мабуть, доведеться нам тобі й санчата подарувати. (Ляскає рукавицями.)

Гей, чи є у нас, звірята, Розмальовані санчата, Соболями вкриті, Серебром оббиті?

Кілька лісових звірин - лисиця, заєць, білки - викочують на сцену білі санки на срібних полозах.

Крук (з дерева). Гаррні санчата, їй-прраво, гаррні!

Січень. Вірно, старий, гарні саночки. У такі не всякого коня запряжеш.

Травень. За кіньми справа не стане. Коней я дам - не гірших від санок.

Коні знамениті, В золоті копита, Гриви сріблом блискотять, - Швидше вітру полетять!

(Ударяє в долоні. З'являються двоє коней.)

Березень. Ех, які коні! Тпрру! Добре ти прокотишся, та тільки без бубонців їздити невесело. Хай вже так, подарую тобі я свої бубонці. Дзвін голосніший - путь веселіша!

Місяці оточують санки, запрягають коней, ставлять скриню. Тим

часом звідкись здалека долинає хрипке гавкання, гарчання собак.

Голос Солдата. Гей, гей! Чого стали, собачі дочки! Довезете - кісточок дам. Та не гризіться ви! Цитьте, кляті!

Голос Професора. Хоч би швидше! Холодно!

Голос Королеви. Жени що є духу! (Жалісно.) Я зовсім замерзла!

Голос Солдата. Та не тягнуть!

Пасербиця. Королева!.. І вчитель з нею, і солдат... Звідки тільки в них собаки взялися?

Січень. Почекай - дізнаєшся! Ану, брати, підкиньте в наше багаття хмизу. Пообіцяв я цьому солдатові зогріти його біля нашого вогню.

Пасербиця. Зогрій, дідусю. Він мені й хмиз збирати допомагав, і одежу свою дав, коли мені було холодно.

Січень (братам). А ви що скажете?

Грудень. Якщо пообіцяв, то хай вже так і буде.

Листопад. Але ж солдат не сам їде.