Березень (дивиться крізь гілки). Так, з ним дідуган, дівчинка і дві собаки...

Пасербиця. Дідуган цей теж добрий - шубку для мене випросив.

Січень. І справді — непоганий дідуган. Можна його пустити. А з рештою як же бути? Дівка та, видать, сердита.

Пасербиця. Хоч вона й сердита, та, може, злість у неї на морозі вимерзла. Он який голосок у неї жалісний став!

Січень. Ну що ж, подивимось. Та щоб вони до нас вдруге дороги не знайшли, ми там для них стежку прокладемо, де раніше її ніколи не було, та й потім не буде!

Ударяє патерицею. Дерева розступаються, і на галявину виїжджають королівські сани, запряжені собаками. Собаки гризуться між собою й тягнуть сани в різні боки. Солдат поганяє їх. Собаки всією повадою нагадують Бабу й Дочку. їх легко впізнати. Сани зупиняються, не доїхавши до вогнища, під деревами.

Солдат. От і вогнище! Не обдурив мене той дід. Здоровесенькі були, люди добрі! Дозволите погрітися?

Січень. Сідай-но та грійся!

Солдат (упізнавши його). А, хазяїн! Здоров! Веселий у тебе вогник. Тільки дозволь вже мені й їздців моїх до тепла примостити. Наше солдатське правило таке: спочатку начальство розквартируй, а тоді вже й сам на постій ставай.

Січень. Що ж, коли таке правило, то за правилом і роби.

Солдат. Будьте ласкаві, ваша величносте! (До Професора.) Просимо, ваша милосте!

Королева. Ох, поворухнутися не можу!

Солдат. Нічого, ваша величносте. Відогрієтесь. Ось я вас зараз на ніжки поставлю. (Витягає її із саней.) І вчителя вашого. (Кричить Професорові.) Уставайте, ваша милосте! Привал!
Королева й Професор нерішуче підходять до вогнища. Собаки, підігнувши хвости, йдуть за ними.

Пасербиця (до Королеви й Професора). А ви ближче підійдіть - тепліше буде.

Солдат, Королева й Професор обертаються і здивовано дивляться на неї. Собаки, помітивши Пасербицю, так і сідають на задні лапи. Потім починають по черзі гавкати, ніби питаючи один в одного: «Вона?» - «Невже вона?» - «Вона!..»

Королева (до Професора). Дивіться, адже це та сама дівчина, що проліски знайшла! Тільки яка ж вона гарна стала!

Солдат. Так точно, ваша величносте, вони самі. (До Пасербиці.) Добривечір, добродійко! От і знов привелося нам зустрітися - аж утретє. Тільки вас тепер і не впізнати! Чисто королева!