ломні, він відчув себе в безпеці й помчав щодуху. Він спускався нижче і нижче, поки не добіг до будинку валлійця. Гек загрюкав у двері, і з вікон висунулися голови старого та двох його здоровенних синів. - Що за шум? Хто стукає? Чого тобі треба? - Пустіть мене мерщій! Я розповім усе! - Хто ти такий? - Гекльберрі Фінн. Швидше! Впустіть мене! - Гекльберрі Фінн?! Це не те ім'я, перед яким мусять розчинятися всі двері. Але впустіть його, хлопці. Побачимо, що там таке. - Будь ласка, тільки не кажіть нікому, що це я вам сказав, -такі були перші слова Гека, коли він увійшов до кімнати. - Будь ласка, не кажіть, бо вони мене вб'ють. Але вдова була така добра до мене, що я хочу сказати - я скажу вам, коли пообіцяєте нікому не казати, що я... - Слово честі, в нього є щось розповісти, це він неспроста! -вигукнув старий. - Розповідай, малий, ми нікому не скажемо... За три хвилини старий із синами, добре озброєні, були вже на. горі і навшпиньки пішли стежкою між кущами, тримаючи зброю напоготові. Гек довів їх до гори, але далі не пішов. Він сховався за великим каменем і почав прислухатися. Стояла напружена тривожна тиша. Раптом почувся тріск пострілів і чийсь крик. Гек не чекав далі. Він скочив і побіг з гори так швидко, як тільки могли нести його ноги. Розділ тридцятий Гекова розповідь У неділю вранці, тільки-но почало розвиднятися, Гек видерся нагору й постукав до старого валлійця. В будинку ще спали, але сторожким сном, бо всі ще не заспокоїлися після нічної пригоди. З вікна спитали: Хто там? Гек злякано відповів: - Будь ласка, впустіть! Це я, Гек Фінн. - Перед цим іменем, хлопче, двері нашого дому завжди відчинені вдень і вночі. Просимо до хати! Дивно було чути такі слова безпритульному хлопцеві. Ніколи ще він не чув подібних приємних слів. Він не міг пригадати, щоб хтось сказав: «Просимо до хати». Двері відімкнули, і Гек увійшов. Йому подали стілець, старий та його сини швидко одягалися. - Ну, хлопче, я думаю, що ти дуже голодний. Сніданок наш буде готовий зараз, не турбуйся. А ми з хлопцями сподівалися, що ти переночуєш у нас.
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||