- Я страшенно злякався, - пояснив Гек. - І накивав п'ятами. Коли ви почали стріляти з пістолетів, я побіг що було духу і не зупинявся цілих три милі. А тепер я прийшов довідатися про все, і навмисне вдосвіта, бо не хочеться зустрітися з тими чортами, хай вони навіть і мертві.

- Бідолахо, тобі кепсько було цієї ночі, та й вигляд у тебе змучений. Але для тебе готове ліжко. Коли поснідаєш - лягай. Ні, хлопче, вони не вбиті, шкода. Бачиш, як воно вийшло. Ми добре знали, де їх схопити, бо ти нам розповів. Отож ми підкралися до них близенько. Зупинилися кроків за п'ятнадцять. Навколо темно, хоч в око стрель. І от що б ти подумав? - раптом чую, що зараз чхатиму. Просто нещастя! Хотів я стриматися, але дарма - мусив чхнути і чхнув щосили. Я йшов попереду, тримаючи пістолет напоготові. І тільки я чхнув, як ці мерзотники гайнули зі стежки в кущі, в кущах зашаруділо, а я гукаю своїм: «Вогонь, хлопці!» І стріляю туди, де шаруділо. Хлопці теж. Але мерзотники кинулись тікати через ліс. Ми за ними. Здається, ми навіть не поранили їх. Вони відстрілювалися, але їхні кулі просвистіли мимо. Коли затихли їхні кроки, ми спустилися вниз і підняли на ноги констеблів. Вони зібрали людей і оточили берег, а як тільки розвидниться, шериф зробить облаву в лісі. Мої хлопці теж підуть. Добре, якби ти описав вигляд тих мерзотників, - це дуже допомогло б найти їх. Але ти, хлопче, мабуть, не міг роздивитися їх у темряві?

- Ні, я побачив їх у містечку й пішов назирці.

- Чудово! То скажи, скажи ж, хлопчику, які вони з себе?

- Один із них - глухонімий іспанець, що бував у нашому місті разів два, а другий - у лахмітті, така огидна пика...

- Годі, хлопче... Ми знаємо цих людей. Бачили їх якось у лісі; вони тинялися біля будинку вдови, а як помітили нас -утекли! Ідіть, хлопці! Передайте це шерифові, а поснідати встигнете й завтра!

Сини валлійця одразу ж пішли. Коли вони виходили з кімнати, Гек скочив і вигукнув:

- Будь ласка, не кажіть нікому, що це я їх бачив. Прошу вас!

- Гаразд, коли так просиш, Геку. Але тобі всі були б вдячні за те, що ти зробив.

- Ой ні, ні! Будь ласка, не кажіть!

Коли хлопці вийшли, старий валлієць сказав:

- Вони не скажуть, і я не скажу. Але чому ти не хочеш, щоб про це довідались?

Гек не пояснив нічого, крім того, що він уже знає занадто багато про одного з тих людей і не хоче, щоб той знав, що він знає, і що коли б той чоловік дізнався, то неодмінно вбив би його.